Прикладне мистецтво. Географічні умови та характер народу. Розвиток у японців чуткості та витонченості в образотворчому мистецтві. Техніка розпису тканини. Класичний спосіб ручного розпису тканин. Вибір техніки. Батік. Матеріали. Рами. Пензлики.
ВСТУП: Прикладне мистецтво кожної країни у світі має свою особливу техніку та малюнки. Мистецтво кожного народу - це його життя, його душа, його минуле, сучасне та майбутнє. Однією з таких країн є Японія. Використовуючи натуральні матеріали для обробки витворів, майстри намагаються якомога повніше показати спектр можливостей. Це також можна побачити і у відношенні до малюнка. Так, зображуючи квітку, японці намагаються залишити його природну красу, тоді як у Європі прийнято модернізувати, і форма змінюється настільки, що важко впізнати основну форму квітки або структуру його малюнка. Японці добре вміють придати виробу просту ясну форму (що робить їх несхожими на майстрів Китаю, які виробляють тектонічну складну форму предмету). Пізнє середньовіччя включає періоди Момояма (або Адзуті Момояма) та Едо. Пізній феодалізм, що охоплює даний період (з 1573 до 1615 рр.) характеризується тим, що був покладений край довготривалим міжусобним війнам та встановлена централізована влада над великими феодалами (дайме). Так розповсюдилося чайна церемонія, одним з найвеличніших майстрів якої був Сен-но Рікю. Кіото майстер Тєдзіро почав виготовлення кераміки, що називається раку-які, вироби якої відрізнялися особливою красою. Сакае та Кіото в районі Нісідзін почали розвиватися ткацьке виробництво та фарбування тканин. Серед текстильних витворів народних майстрів Японії особливо о славетні вироби з острову Окінава. Майстрами нецке були Сюдзан, Томотікя, Уман.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
