Тиреоїдно-імунна регуляція гомеостазу у дітей, хворих на гострі кишкові інфекції та патогенетичне обґрунтування застосування ліотироніну - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ КРИМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. ТИРЕОЇДНО-ІМУННА РЕГУЛЯЦІЯ ГОМЕОСТАЗУДисертація присвячена дослідженню тиреоїдно-імунної регуляції гомеостазу у дітей, хворих на ГКІ, а також замісній терапії ліотироніном синдрому “низького трийодтироніну” з метою підвищення ефективності лікування хворих тяжкою формою ГКІ. Виявлено дисбаланс тиреоїдно-імунних взаємозвязків та показана їх роль в реалізації гомеостазу у дітей, хворих на середньотяжкі та тяжкі форми ГКІ. Встановлено, що оцінка стану тиреоїдної системи у дітей, хворих на ГКІ, істотна при виборі диференційованної патогенетичної терапії захворювання. Установлено, что в остром периоде ОКИ имеет место формирование псевдодисфункции ЩЖ, вариант которой определяется степенью тяжести заболевания: у детей, больных среднетяжелой формой ОКИ, развивается изолированная псевдодисфункция ЩЖ с “синдромом низкого трийодтиронина”, при тяжелом течении - сочетанная псевдодисфункция ЩЖ с “синдромом низкого трийодтиронина и низкого тироксина”. Применение лиотиронина в комплексной терапии детей, больных тяжелой формой с установленным стойким “синдромом низкого трийодтиронина”, оказывало положительное влияние как на динамику показателей тиреоидного-иммунного обмена, так и клиническое течение заболевания у детей, позволяя повысить эффективность базисной терапии ОКИ.Незважаючи на успіхи сучасної медицини в визначені стану таких систем, як протеолізу і каллікреїн-кінінової, гемокоагуляційної і фібринолітичної, у встановлені нейроендокринної регуляції імунітету як в нормі, так і при патології (Фомін В.В. і співавт., 1991; Кузник Б.І., 1991; Богадєльніков І.В., 2000), недостатньо вивченими залишаються питання взаємозвязку активних компонентів тиреоїдної і імунної систем, а також вплив їх дисбалансу на стан гомеостазу на тлі перебігу ГКІ у дітей. Питання функціонального стану щитовидної залози, визначення характеру взаємозвязків між тиреоїдним та імуним станом та впливу їх дисбалансу на тяжкість та перебіг ГКІ у дітей, вивчено недостатньо, що створює передумови для подальших більш глибоких наукових досліджень з вивчення тиреоїдно - імунної регуляції гомеостазу організму у дітей, хворих на ГКІ, та для розробки патогенетичної коригуючої терапії, здатної потенціювати ефективність базисної терапії. Мета дослідження: встановити функціональний стан тиреоїдної системи і імунного статусу у дітей, хворих на ГКІ в залежності від періоду і тяжкості захворювання, виявити взаємозвязки між ними і патогенетично обгрунтувати застосування ліотироніну із замісною метою. Завдання дослідження: 1.Вивчити функціональний стан тиреоїдної системи у дітей, хворих на середньотяжку і тяжку форми ГКІ . Дано наукове обгрунтування необхідності проведення замісної терапії гормонами тиреоїдної лінії при формуванні синдрому “низького трийодтироніну” у дітей, хворих на ГКІ, і доведено, що використання ліотироніну у хворих на тяжкі форми на висоті розвитку кишкового токсикозу дозволяє підвищити ефективність базисної терапії ГКІ .В залежності від вираженості клінічних проявів ГКІ і ступеня токсикозу хворі були розподілені на 2 групи: першу групу склали хворі із середньотяжким ступенем і другу - хворі зі тяжким ступенем захворювання. Дані, одержані при обстеженні дітей, хворих на середньотяжку форму ГКІ (перша група), свідчили, що в гострому періоді захворювання рівень ТТГ гіпофізу статистично не відрізнявся від показників у здорових дітей (p <0,50), а рівень Т3 і Т4 знижувався відповідно на 19 % і 21% порівняно з контрольними показниками (р <0,02). У хворих на ГКІ тяжкої форми (друга група) в гострому періоді рівень ТТГ гіпофізу в сироватці крові всього на 9% був нижче нормальних показників, тоді як вміст Т3 знижувався на 21,4%, а вміст загального Т4 - на 16,8% порівняно з показниками у здорових дітей. При цьому встановлено, що у хворих на середньотяжку форму ГКІ в гострому періоді захворювання, на тлі збільшення загального числа лейкоцитів в середньому в 1,7 рази, відбувалося вірогідне зниження як відносної кількості лімфоцитів в 3,1 рази, так і абсолютної - в 1,6 рази. Так, вміст лейкоцитів підвищувався в 2 рази, а відносне і абсолютне число лімфоцитів знижувалося в 1,7 і 2 раза відповідно; відносна кількість CD3 була нижче норми в 1,7 рази, а абсолютна - в 3,4 рази; відносне і абсолютне число CD4 зменшувались в 2,3 і 4,5 рази відповідно, тоді як відносне число CD8 було нижче в 1,5 рази, абсолютне - в 3,7 рази (р <0,01).В дисертації представлено теоретичне узагальнення і практичне вирішення актуальної наукової задачі, яка полягає в установленні патогенетичної ролі ендокринної регуляції функціональної взаємодії систем клітинного імунітету і гемостазу у дітей, хворих на ГКІ, а також розробці методів корекції виявлених порушень. 1.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ