Вивчення iманентних ознак і специфiки характерiв дiйових осiб драматургiчних творiв Л. Українки та виокремлення функцiонально-концептуальних типiв характерiв персонажiв. Лiтературознавчi пошуки Лессiнга й Гегеля. Уявлення про тип у художньому творi.
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукДисертацію присвячено дослідженню провідних характерів дійових осіб драматургічного доробку Лесі Українки. Драматургія письменниці розглядається як самобутнє явище в українській літературі початку ХХ століття. Визначення філософсько-світоглядних засад творчості Лесі Українки, естетично-мистецького змісту ідей, сформульованих драматургом у художній, літературно-критичній, епістолярній спадщині, дозволяє виокремити авторську концепцію творчості, що базувалась на засадах неоромантизму. Головну увагу приділено виявленню провідних функціонально-концептуальних типів характерів та визначенню засобів характеротворення. Характеристика и анализ указанных комплексов раскрывают суть каждого из выделенных функционально-концептуальных типов характеров действующих лиц драматургии Леси Украинки: характер в ситуации выбора, характер носителя национального, характер творца, характер носителя вечного, характер носителя идеи.Проблематика типів характерів у драматичних творах Лесі Українки неодноразово порушувалась вітчизняними науковцями. Особистість як обєкт дослідження у творах Лесі Українки поставала також у працях В. Отже, звернення до типологічного підходу й аналізу характерів дійових осіб у драматургічній спадщині Лесі Українки повязується, по-перше, з філософсько-психологічною складністю зображення людини в її творах; по-друге, з вагомістю чинників духовного життя людини на початку ХХ ст. як у суспільному бутті, так i в літературі. Леся Українка жила й творила на зламі століть, тобто в епоху, шукання якої близькі до проблем сучасності, через те важливим видається дослідження бачення письменницею людини, її розуміння етики, естетики, моралі, суспільно-ідейної сутності особистості тощо. Філософською основою типологізації характерів у драматургічній спадщині Лесі Українки є такий діалектичний підхід, який передбачає визначення типу людини шляхом характеристики її найважливіших, типологічно спільних рис.У першому розділі "Науково-теоретичні основи та методика дослідження характерів дійових осіб драматургії Лесі Українки" розглядається передовсім стан розробки проблеми типологізації характерів у драматичних творах письменниці. Серед величезного літературознавчого матеріалу про творчість Лесі Українки бачимо деякі вказівки на наявність певних типів серед персонажів її драматичних творів, зокрема констатується наявність типу пророка (Л. Пріоритетними бачаться визначення типу характеру в літературному творі не як типу життєвого, а саме літературного, тобто створеного мистецьким генієм письменника в різних творах, на різних етапах еволюції його творчості. Вияви особистісних рис та ознак, презентації людських особливостей трансформуються від твору до твору, зокрема, категоричне відкидання ідей християнства Неофітом-рабом ("В катакомбах") змінюється на готовність Прісцілли ("Руфін i Прісцілла") померти за божу справу i стійку вірність обовязку християнина Мартіана ("Адвокат Мартіан"). По-четверте, актуальність i вагоме значення в драматургічних текстах Лесі Українки надається проблематиці творення краси й мистецтва й характеру особистості митця - творця за духом i покликанням (Антей ("Оргія"), Річард ("У пущі"), Орфей ("Орфеєве чудо").
План
2. Основний зміст дисертації
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
