Типологія жіночих характерів у прозі та драматургії Володимира Винниченка 1902-1923 рр. - Автореферат

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА Типологія жіночих характерів у прозі та драматургії Володимира Винниченка 1902 - 1923 рр.Захист відбудеться “19” жовтня 2007 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 23.053.01 при Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка за адресою: 25006, м. Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кіровоградського держаного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (25006, м. Винниченка серед письменників, які розробляли концепцію “нового героя”, зокрема жінки, як в українській, так і зарубіжній літературах. Винниченка 1902-1923 рр. із урахуванням здобутків екзистенційної філософії, психоаналізу та соціологічних концепцій початку ХХ ст., доповнено та розширено наявну типологію жіночих образів, докладно проаналізовані типи революціонерок через призму діалектики соціального та природного, представлено нову інтерпретацію образів т.зв. “пушистих самочок”, зокрема розглянуті рольові варіанти (самка-хижачка та мати), окреслено дві моделі поведінки жінок, які вдаються до сублімації материнського інстинкту, осмислено процес створення автором художньої моделі жінки-ідеалу.Розвиткові винниченкознавства у складні роки “забуття” митця прислужилися роботи, написані вченими діаспори Р. Один із напрямів її розвитку цілковито випливає з авторських інтенцій до розкриття проблем феміністичного плану: емансипації і рівності жінки, статевого конфлікту, сексуальних взаємини, котрі були визначальними для митця у 1902 - 1923-му роках - добі його активних пошуків і знахідок у сфері етики, естетики, моралі. Винниченка, адже митець постійно шукав і відкривав нові психологічні моделі, варіанти поведінки, занурювався у стихію природного в людині, вивчав способи і шляхи самореалізації жінки у новому (революційному) суспільному просторі. Дослідження виконувалося в рамках тематики кафедри української літератури та журналістики Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, серед пріоритетних завдань і планів котрої є вивчення й переосмислення творчої спадщини письменників ХХ століття. простежити модернізацію народницького образу жінки у ранніх творах В.Але увага вчених переважно зосереджується на жінках - “модерних героях”, тоді як поза увагою залишаються жіночі образи т. зв. патріархального світу, а також жінки-гетери, героїні, які йдуть шляхом внутрішнього звільнення від обтяжливих пут моралі, героїні, які вступають у боротьбу зі своїм природним покликанням, а саме ці характери мають оригінальне авторське трактування, що й зумовило потребу створення ширшої типології жіночих характерів у творчості В. Винниченка. Винниченка-письменника (1.2.1); проаналізовано епістолярій та щоденник митця в аспекті зясування особливостей авторського ставлення до жінки, специфіки сприйняття представниць протилежної статі (1.2.2); окреслено модерні знахідки В.Винниченка у створенні художнього образу жінки в ранній прозі та драматургії (1.2.3). Літературний контекст того часу дає підстави говорити про дві тенденції у розгортанні образу жінки в українській та зарубіжній літературі доби модернізму: нові підходи у зображенні жінки та створення нового жіночого типу (пункт 1.2.1). Жінка як обєкт виразно постає і в прозі Михайла Коцюбинського, адже саме на неї спрямовані почуття, дії, фантазії та мрії чоловіка у його творах. Модернізація образу жінки у їхніх творах відбувається завдяки акцентуванню уваги на демонічній (містичній, загадковій) або ідеальній природі жінки, і реалізується через еротизацію жіночих типів (це переважно властиве російській літературі, де виявляється особлива увага до упослідженої жінки (повії), вищість внутрішнього світу якої дає можливість виразно підкреслити антигуманність і бездуховність суспільства).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ