Типологія та художньо-стильові особливості українського екслібриса XVII-першої третини XX ст. - Автореферат

Державна академія керівних кадрів культури і мистецтвУ дисертації досліджуються проблеми розвитку українського екслібриса XVII-першої третини XX ст. як самобутнього й цілісного мистецького явища національного мистецтва. Вперше всебічно проаналізовано типологію і художні особливості книжкового знаку, визначено осередки культурного життя на теренах України. З кінця XIX - початку XX століть спостерігається підвищений інтерес до екслібриса, він набуває яскраво виражених національних ознак. С целью утвердить экслибрис как выдающееся художественное явление национальной культуры, впервые было проанализировано генезис, историю, типологию, возвращено из небытия имена мастеров, раскрыто художественные особенности книжного знака. Экслибрис входит в систему художественной культуры как: культурная ценность, художественно - образная модель, произведение искусства, художественный текст, предмет коллекционирования, форма обращения книги, способ художественной коммуникации.Символічна образність українського екслібриса виражається через самобутність художньої мови національного мистецтва та уособлює риси, відмінні від інших художніх систем жанру. Із розбудовою української держави стало можливим об‘єктивне і всебічне дослідження екслібриса. Проте, як правило, акцентуючи увагу на власниках екслібрисів, дослідники обминали питання типології, художньо-стильових особливостей екслібриса, специфіки його художнього вирішення, місця й ролі в системі українського мистецтва. Отже постає необхідність комплексного дослідження екслібриса, вивчення його як художнього явища в мистецтві графіки. Все це обумовило вибір теми дослідження “Типологія та художньо-стильові особливості українського екслібриса XVII - першої третини XX ст.”.У першому розділі - “Український екслібрис в контексті дослідження проблем національного мистецтва”, який складається з двох підрозділів, здійснено аналіз соціокультурних передумов розвитку книжкового знаку в Україні, проаналізовано історіографію його вивчення, розкрито джерельну базу й означено методологічні засади дослідження. В роботі зазначено, що першими стислими відомостями про екслібрис на теренах України завдячуємо публікаціям Ф.Яворського про львівські бібліотечні знаки, які друкувалися у додатку до “Kuriera Lwowskiego” - “Tydzien” (1906-1908) та у статті невідомого автора “Exlibris”, надрукованій у київському ілюстрованому щотижневику “Вісник культури і життя” (1913). Пропагуючи екслібрис як “один з розділів історії культури”, киянин підкреслював, що сучасний книжковий знак відрізняється від минулих “багатством ідей, добірністю форм”, висвітленням “суспільної позиції властителя”. Автори також зазначали, що художники вже перестали задовольнятися гербовими й орнаментальними композиціями, тому в малюнку екслібриса з‘являються алегоричні фігури, символи змісту самої книжки та показчики нахилів і симпатій замовника. Сильванського “Провінційні книжкові знаки” (Херсон, 1927 р.), яке досліджувало екслібрис півдня України та “Олена Сахновська: книжкові знаки” (Львів, 1934 р.).

2. Основний зміст дисертації