Характеристика типології відіменникового словотворення на основі словотвірних парадигм, вершинне слово яких репрезентує цілу лексико-семантичну групу іменників. Дослідження впливу мовних та позамовних чинників на дериваційну поведінку групи іменників.
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук Роботу виконано у відділі історії та граматики української мови Інституту української мови НАН України. Городенська Катерина Григорівна, Інститут української мови НАН України, провідний науковий співробітник відділу історії та граматики української мови. Сологуб Надія Миколаївна, Інститут української мови НАН України, провідний науковий співробітник відділу стилістики і культури мови; Захист відбудеться “28”лютого 2006 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 при Інституті української мови НАН України (01001, м.Цей підхід дає змогу виявити словотвірну потужність слів, що належать до різних частин мови, установити закономірності функціонування сукупностей дериватів, утворених на їхній базі (десубстантивів, деадєктивів, девербативів, денумеративів тощо), та визначити вплив мовних і позамовних чинників, що регулюють реалізацію твірними основами закладених системою мови дериваційних можливостей. Універсальним засобом установлення дериваційного потенціалу різних лексико-семантичних груп у межах тієї чи тієї частини мови є словотвірна парадигма - комплексна системотвірна одиниця, яку формують сукупності дериватів, безпосередньо мотивованих тим самим твірним словом. Уведення до словотвірної теорії поняття словотвірної парадигми уможливило визначити словотвір як упорядковану за певними принципами систему, а не як просту сукупність похідних одиниць. Дослідження словотвору з опертям на твірну основу потребує вичерпного аналізу дериваційних можливостей усіх частин мови, оскільки аналіз спільних особливостей та відмінностей у реалізації словотвірного потенціалу цілих лексико-граматичних класів, а в їхніх межах - лексико-семантичних груп сприяє створенню типології словотвірних парадигм. Актуальність теми пропонованого дослідження зумовлена обєктивною потребою вивчити дериваційний потенціал іменників в українській мові, установити структурно-семантичні типи їхніх словотвірних парадигм, узагальнити словотвірні парадигми окремих іменників та виявити типові словотвірні парадигми всіх лексико-семантичних груп, на основі яких можна створити словотвірну парадигматику іменника.У другому розділі “Тризонні словотвірні парадигми іменника сучасної української літературної мови” виокремлено основні лексико-семантичні групи іменників, які слугують узагальненим репрезентантом вершинних слів типових тризонних словотвірних парадигм, зясовано семантичну специфіку кожної лексико-семантичної групи іменників та встановлено характерний для кожної з них структурний тип словотвірної парадигми, виявлено розбіжності в компонентному складі однотипних словотвірних парадигм, визначено потенціал словотворчих засобів та проаналізовано їхню функціональну взаємодію, указано на основні мовні та позамовні чинники, що впливають на дериваційну поведінку вершинних іменників. Саме з цієї причини немає співвідносних з іменниками - назвами осіб чоловічої статі пілот, косар, жнивар, молотар, вівчар і под. найменувань осіб жіночої статі із суфіксом-к-, бо пілотка, косарка, жниварка, молотарка, вівчарка вже функціонують у мові з неособовими значеннями, пор.: пілотка - “літній формений головний убір у деяких військовослужбовців”; молотарка - “машина для обмолочування сільськогосподарських культур”; вівчарка - “назва породи собак, яку використовують здебільшого для охорони отари овець, складів” та ін. Адєктивну зону наповнюють деривати, що репрезентують семантичні позиції: “такий, що належить особі, яку називає твірний іменник”, “такий, що має стосунок до особи, яку називає твірний іменник”, “призначений для особи, яку називає твірний іменник”, “властивий особі, яку називає твірний іменник”. Загальна модель мотивувального значення найменувань осіб за соціальним станом та званням постає в трьох варіантах залежно від напрямку мотиваційних відношень: “іменник > іменник”, “іменник > прикметник”, “іменник > дієслово”. Особливості творення прикметників від іменників - найменувань осіб за професією та чинники, що стимулюють функціонування в мові цих дериватів, поширюються і на прикметники, які формують кількісний і якісний склад адєктивної зони типової словотвірної парадигми назв осіб за соціальним станом та званням.Семантичне наповнення словотвірної парадигми найменувань осіб за зовнішніми чи внутрішніми ознаками в сучасній українській мові // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Поняття парадигми у словотворі // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Концептуальні засади визначення словотвірної парадигми // Ономастика і апелятиви: Зб. наук. праць. Дериваційні відношення між конкретною і типовою парадигмами у словотворі // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Параметри дериваційної парадигми іменників - назв осіб за територіальною ознакою // Південний архів: Зб. наук. праць.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
