Типологія комічного в художній прозі І.С. Нечуя-Левицького і Марка Твена - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКААвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Пригодій Сергій Михайлович, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри зарубіжної літератури. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Наливайко Дмитро Сергійович, Національний університет “Києво - Могилянська академія”, професор кафедри філології;кандидат філологічних наук, Чеснокова Ганна Вадимівна, Київський національний лінгвістичний університет, доцент кафедри лексикології та стилістики англійської мови. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.15 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук в актовому залі Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, Київ - 17, бульвар Тараса Шевченка, 14.За це промовляють принципові сходження й відмінності у розумінні комічного обома художниками, типологія поетики, наратології, стилю їхніх творів, що і обумовлює актуальність дослідження. Оскільки сміх, гумор як соціокультурний і психологічний чинник є однією із складових ментальності й духовності обох народів, однією з найяскравіших характеристик українця та американця, в якій дається взнаки як універсальна, так і суто національна природа комічного, порівняльне вивчення його типології надасть можливість скоригувати існуючі оцінки творчості І.С. Нечуя-Левицького і Марка Твена, глибше висвітлити характер, роль і функцію гумору в тексті власне художньому, виявити певні сходження та відмінності в художніх культурах України та США на порубіжжі ХІХ-ХХ століть. Головна мета нашого дослідження полягає у відстеженні (на підставі аналізу художньої прози, теоретичних праць) особливостей художнього відтворення в творчості письменників подібних чи відмінних феноменів комічного, задля чого необхідним стає розвязання конкретних завдань: зясувати витоки комічного і гумору в творах І.С. Нечуя-Левицького та Марка Твена; комічний проза твен художній виявити літературно-художню типологію комічного в прозі обох авторів у параметрах “трикстер”-“простак”-“маска”;Нечуя-Левицького та Марка Твена обґрунтовується вибір теми та предмету дослідження, його актуальність, формулюються мета і завдання, визначаються методи дослідження, вказується наукова новизна роботи, її теоретична цінність й практична значимість, окреслюється структура дисертації, також наводяться відомості щодо апробації отриманих результатів та їхнього впровадження. Нечуя-Левицького та Марка Твена” досліджується модифікація культурного архетипу трикстера в творах письменників з огляду на типологічні розбіжності й аналогії “простака-пройдисвіта”, “простака-витівника”, “простака-жертви”, “простака-франта”, феномену маски. Сковороди “Убогий жайворонок”: у філософа тетерваків (українців) заполонює ловець з Росії, що, напевно, символізувало реальний процес загарбання України у другій половині XVIII ст. Тож цілком слушною видається розбіжність в естетичному навантаженні “я”-оповідача у Нечуя-Левицького і Марка Твена: у американського митця феномен “маски” дещо обмежує “плюралізм світогляду” персонажів-“простаків” (втім вельми властивий американській філософії), тоді як український письменник полишає своїх “простачок” у володінні їхньої власної стихії, де превалюючою постає субєктивна свідомість, неодмінною компонентою якої є припускання співіснування різновагомих “точок зору” персонажів, котрі в циклі оповідань (про бабів Палажку й Параску, “Чортяча спокуса”, “Невинна”) виконують роль комічних (само)характеристик героїнь. Неоднозначне ставлення до землі в Україні (земля - матір-годувальниця, символ життя, достатку, багатства; середньовічне амбівалентне потрактування землі-природи як “тліні”, але й як “портрету Бога”, прояв Божественної всемогутності) та в Америці (індіанське сприйняття землі за свою, “сакральну” територію, пуританський погляд на неї як на обєкт купівлі-продажу, одначе й можливість самоствердження та права індивідуального спілкування з Богом; фронтирне розуміння землі як фатальної сили, але й як стихії, яку людина підкоряє собі, одухотворює; трансцендентальний вияв суті землі-природи як корелянта Зверхдуші) обумовило образ “землі” в українця та американця, що не міг не позначитися на художніх творах.Античний концепт комічного // Вісник Київського державного лінгвістичного університету. Комічне в поетиці Середньовіччя і Відродження // Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Традиції комічного і сміху в українській та американській літературах // Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДБИТО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ