Типологія факультативних прислівних компонентів речення - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукОсновною синтаксичною одиницею мовної структури є речення, що за сукупністю визначальних характеристик, з одного боку, протиставляється словосполученню, а, з іншого боку, в його теоретичному осмисленні тісно повязане із словосполученням та з мінімальною синтаксичною одиницею (компонентом речення). Як результат цього в сучасному українському синтаксисі відбулося чітке розмежування неголовних формально-граматичних компонентів за ознакою їхньої залежності від речення (детермінанти) і від слова (прислівні компоненти). Дисертаційне дослідження проведене в рамках реалізації наукової програми «Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності» і повязане з темою «Абсолютивно-релятивні параметри повнозначних слів української мови і структура речення» (0103U003238), яку опрацьовують у Вінницькому державному педагогічному університеті ім. Для досягнення цієї мети розвязано такі завдання: · зясовано лінгвістичну природу факультативного прислівного компонента у формально-граматичній структурі речення; Мета, завдання і методологічні засади дослідження зумовили вибір методів і методики роботи: використано метод лінгвістичного спостереження (у дослідженні лінгвістичної природи факультативного прислівного компонента), описовий (в описі структурних моделей семантичних типів факультативних прислівних компонентів), дистрибутивний і трансформаційний (у зясуванні процесів синтаксичної деривації), а також методика елімінування (виділення факультативних прислівних компонентів речення).У першому розділі «Лінгвістична природа факультативних прислівних компонентів речення» розглянуто мовну природу факультативних прислівних компонентів формально-граматичної структури речення, зясовано їхній категорійний статус, розкрито механізм утворення. Статус факультативного прислівного компонента визначають в основному два головні чинники: а) необовязковість в утворенні й реалізації формально-граматичної моделі речення як структурно організованої і семантично завершеної синтаксичної конструкції, здатної функціонувати як самостійне речення; б) слабка залежність такого компонента від повнозначного слова, що на рівні підрядного словосполучення поєднується із опорним словом слабким звязком узгодження, слабкого керування чи прилягання. Основними методичними прийомами виокремлення факультативних прислівних компонентів є такі: - формальне виділення невласне-словосполучень у поверхневій структурі речення і систематизація залежних опорних слів таких словосполучень з урахуванням глибинних дериваційних процесів, що спричинили їхнє утворення і функціонування в системі мови (І.Р. З урахуванням різного роду дериваційних процесів мовного й мовленнєвого характеру розглянуто структуру й семантику факультативного прислівного компонента в кожному конкретному мовленнєвому вияві і реченнєвому вжитку цього компонента. Синтаксичні відношення як змістові ознаки факультативних прислівних компонентів зумовлюють поділ їх на три основні групи: факультативні прислівні компоненти атрибутивного типу (атрибутивної семантики), факультативні прислівні компоненти обєктного типу (з обєктним значенням), факультативні прислівні компоненти обставинного типу (з обставинним значенням).