Типологія екзистенціалізму війни в українсько-німецькому літературному просторі (на матеріалі прозових творів про Другу світову війну) - Автореферат

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі теорії літератури та порівняльного літературознавства Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор ЛАНОВИК Маряна Богданівна, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, професор кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства. кандидат філологічних наук, доцент ПРИТОЛЮК Світлана Аркадіївна, доцент кафедри німецької мови Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. 00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.053.02 у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка (46027, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (46027, м.Бурхливий індустріальний, науково-технічний та суспільно-політичний розвиток людства в другій половині ХІХ та упродовж ХХ століть зумовив філософсько-літературне переосмислення буття людини, її духовних та моральних імперативів, а також призвів до перегляду значення та місця християнських цінностей для окремої особи та світу загалом. Література обох національних дискурсів втілює ідеї про антигуманну та безглузду сутність війни, змальовує її жахіття, проектуючи цю проблематику на конкретну людину, і тоді трагічна доля солдата, цивільного, матері, дитини, жінки, юнака постає частиною осмислення вищих сенсів - промовистої трагедії людства в період Другої світової війни. Аналіз наукових розвідок та монографій М.Балаклицького, А.Бондаренко, А.Борозняка, Р.Громяка, Д.Затонського, І.Захарчук, Ю.Мариненка, Т.Ніколаєвої, Н.Плетенчук, С.Рожновського, І.Руснак, В.Табачковського, П.Топера, Ж.Ящук та ін. дає підстави констатувати, що до цього часу в українському науковому просторі відсутнє ґрунтовне порівняльне дослідження, в якому було би осмислено типологічну схожість та відмінність екзистенційних вимірів української та німецької прози про війну в широкому європейському контексті. З огляду на це, вважаємо, що розробка проблеми «Типологія екзистенціалів війни в українсько-німецькому літературному просторі (на матеріалі прозових творів про Другу світову війну)» є актуальною та перспективною. Обєктом дослідження є різножанрові прозові твори українських та німецьких письменників про Другу світову війну та повоєнний період, зокрема Івана Багряного (роман «Людина біжить над прірвою»), Олекси Гай-Головка (цикл оповідань «Одчайдушні»), Уласа Самчука (книги споминів та вражень «На коні білому» та «На коні вороному», роман «Чого не гоїть вогонь»), Гайнріха Бьолля (листи 1939-1945 років, повість «Поїзд точно за розкладом», мала проза), Еріха Марії Ремарка (роман «Час жити і час помирати»).У цьому контексті осмислення філософсько-теоретичних та літературознавчих праць з екзистенціалізму та ситуації «мистецтва після Освенціму» (Т.Адорно) дає підстави констатувати, що екзистенціалізм як багатогранне і суперечливе явище паралельно виявляв себе у філософському та мистецькому (зокрема літературному) дискурсах. Вплинувши на художню творчість, екзистенційний умонастрій став унікальним культурно-мистецьким феноменом багатьох європейських національних літератур, зокрема розділених української та німецької, у межах яких митці широко застосовували екзистенціалістську формулу при полісемантичній інтерпретації стражденного існування людини воєнного та повоєнного часу. Другий розділ - «КАТЕГОРИЗАЦІЯ ХУДОЖНЬОГО СВІТУ В УКРАЇНСЬКО-НІМЕЦЬКОМУ ЛІТЕРАТУРНОМУ ДИСКУРСІ (І.БАГРЯНИЙ «ЛЮДИНА БІЖИТЬ НАД ПРІРВОЮ» ТА Е.М.РЕМАРК «ЧАС ЖИТИ І ЧАС ПОМИРАТИ»)» - складається з чотирьох підрозділів та виражає мультивалентний характер художнього світу зіставлюваних романів І.Багряного «Людина біжить над прірвою» та Е.М.Ремарка «Час жити і час помирати». І.Багряний та Е.М.Ремарк - письменники «вигнання», осмислюючи трагічний досвід періоду Другої світової, у своїх засадничих романах «Людина біжить над прірвою» та «Час жити і час помирати» звертаються до екзистенційно зорієнтованого творення художнього буття персонажів як експлікації індивідуальної страдницької долі людини доби воєнних потрясінь. Митці використовують як спільні (туги, страху, жаху, відчаю, гніву, ненависті, зневіри, безнадії, самотності, віри, надії та любові), так і відмінні екзистенціали, які присутні в одному з романів - «Людина біжить над прірвою» (нудьги, волі, боротьби) та «Час жити і час помирати» (вини).На українському ж тлі ця течія не досягла рівня сформованого теоретичного узагальнення, а існувала у формі певного світочуття (екзистенційності) художньої літератури зламу ХІХ-ХХ ст. та першої половини минулого століття, закорінюючись у творчість Г.Сковороди («кордоцентризм») та П.Юркевича («філософія серця») і Д.

2. Основний зміст дисертації