Типологія дискурсивних одиниць в українському епістолярному мовленні - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ з теми: «Типологія дискурсивних одиниць в українському епістолярному мовленні»Робота виконана на кафедрі загального мовознавства і словянської філології Бердянського державного педагогічного університету, Міністерство освіти і науки України Корольова Алла Валерянівна, Київський міжнародний університет, професор кафедри масової комунікації кандидат філологічних наук, доцент Провідна установа - Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра сучасної української мови (Міністерство освіти і науки України) Захист відбудеться 14.06.2005 р. о _13__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.10 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м. З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м.На сучасному етапі розвитку мовознавства для розділів лінгвістики, які вивчають мовні знаки більші, ніж речення, спостерігається необхідність вирішити проблему розмежування двох дисциплін - лінгвістики тексту (І.Р.Гальперін, Л.М.Лосєва, Ю.М.Лотман, Т.М.Ніколаєва, Л.І.Мацько, А.К.Мойсієнко, А.В.Корольова, О.О.Селіванова та ін.) й аналізу дискурсу (Т. ван Дейк, І.Беллерт, Цв.Тодоров, В.З.Демянков, Н.Д.Арутюнова, М.Ф.Алефіренко, Т.В.Радзієвська, В.Д.Шинкарук, О.М.Ільченко, Ф.С.Бацевич та ін.). У звязку з цим питання визначення обєктів лінгвістики тексту та дискурсу набуває особливої актуальності. Розвязання цього конкретного завдання в аспекті аналізу дискурсу дає можливість додатково зясувати взаємозвязок семантичної та структурної організації тексту з його стильовою маркованістю, а також зі ступенем функціональної якості мовлення на рівні тексту, завдяки чому будь-яка мовна одиниця набуває комунікативно-прагматичного потенціалу і стає дискурсивною одиницею. Поставлена мета передбачає розвязання таких завдань: 1) уточнення поняття дискурсивної одиниці в аспекті аналізу дискурсу; Матеріал дослідження становив 170 епістол, котрі належать дописувачам до україномовних засобів масової інформації [газети “Україна молода” (1999, 2000, 2004 рр.), “Порадниця” (1999, 2004 рр.), “Сільські вісті” (1995, 1999 рр.), “Літературна Україна” (1999 р.), “Запорізька правда” (1999 р.)] та часопису “Слово і час” (1991, 1993 р.р.), а також українським письменникам і громадським діячам XIX-XX ст., у листах яких відтворено дух епохи, суспільні проблеми, інформаційний та емоційний аспекти, факти біографії, творчу індивідуальність (Б.Антоненко-Давидович, І.Багряний, В.Винниченко, Остап Вишня, Олесь Гончар, П.Грабовський, Є.Гребінка, Б.Грінченко, Дніпрова Чайка, М.Івченко, А.Казка, О.Кандиба, М.Костомаров, М.Коцюбинський, Л.Кравчук, Я.Кухаренко, І.Липа, Р.Ліфшиць, Л.Мосендз, І.Огієнко, О.Олесь, М.Павлик, Б.Рильський, М.Рильський, В.Самійленко, А.Свидницький, А.Свідзинський, І.Сенченко, В.Стус, А.Тесленко, Григір Тютюнник, Леся Українка, М.Хвильовий, Т.Шевченко).У комунікативно-прагматичному плані дискурс включає такі компоненти: 1) дискурсивно-аналітичні: іллокутивний, комунікативно-інформаційний та модальний, що безпосередньо задіюються для аналізу комунікативно-прагматичної специфіки дискурсивних одиниць; дейктичний, який є визначальним для розмежування маркерів соціального статусу мовців; експресивно-оцінний - для опису засобів вираження емоційного стану як одного з типів дискурсивних одиниць епістолярних текстів; функціонально-стилістичний - для дослідження жанротипів епістолярію; 2) комунікативно-ситуаційні, що представлені комунікативною ситуацією, складовими якої виступають соціальні чинники: місце і час мовленнєвого процесу, соціокультурологічні норми поведінки його учасників, соціальний статус і ролі співрозмовників, ступінь знайомства та рівень формальності умов спілкування; 3) комунікативно-мотиваційні, що спираються на комунікативне завдання, структура якого охоплює мотив, що спонукає людину до здійснення мовленнєвого акту, мету комунікативної дії, знання соціально особистісних рис адресата, систему мовних засобів; 4) інтенціональні, що визначають прагматичну настанову висловлення; 5) мовно-компетенційні, які виявляються у вмінні співрозмовників будувати дискурс, оптимально використовуючи мовні засоби для реалізації комунікативних намірів, тобто для впливу на інформаційного партнера; 6) фонові - це соціальні, індивідуальні, колективні, наукові, донаукові, художні, життєві, енциклопедичні тощо знання автора та реципієнта. Ми дійшли висновку, що застосування засобів стилістичного вираження залежить насамперед від призначення епістолярної комунікації, змістового наповнення листа, мовної компетенції адресанта й адресата, особливостей їх взаємин, манери висловлюватися тощо.

Основний зміст дисертації