Типологічні особливості звуконаслідувальних слів (на матеріалі української, російської та англійської мов) - Автореферат

Національна академія наук України Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано у відділі загального мовознавства Інституту мовознавства ім. Науковий керівник: Член-кореспондент НАН України, доктор філологічних наук, професор Ткаченко Орест Борисович, завідувач відділу загального мовознавства Інституту мовознавства ім. Офіційні опоненти: Доктор філологічних наук, професор Яворська Галина Михайлівна, Київський національний лінгвістичний університет, професор кафедри граматики та історії англійської мови Кандидат філологічних наук, доцент Линник Тетяна Григорівна, Центр наукових досліджень та викладання іноземних мов Національної академії наук України Захист відбудеться “28” жовтня 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.172.01 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Інституті мовознавства ім.Питання про мотивований чи немотивований характер звязку звуку і значення в слові було і залишається одним із найважливіших у мовознавстві. При цьому увага зверталася насамперед на звуконаслідувальні слова як на наочний приклад мотивованості мовного знака: "При більш уважному розгляді виявляється, що майже будь-яке слово, яке називає звук чи предмет, що звучить, так чи інакше з цим звуком повязане звуковою формою”. Але дослідження в цій галузі мали суто описовий характер, що, звичайно, на початковому етапі було необхідно для нагромадження матеріалу і даних про особливості звуконаслідувальних слів у конкретних мовах. Розгляд звуконаслідувальних утворень усіх трьох мов ґрунтується на наступних методологічних принципах: звуконаслідувальні слова розглядалися нами як самостійний обєкт вивчення; обєкт вивчення був суворо обмежений власне звуконаслідувальними словами (звукосимволізм як такий, що має власну специфіку, у даній роботі розгляду не підлягав); матеріал дослідження був охоплений з найбільш можливою повнотою. В роботі велику увагу приділено методу лінгвістичного моделювання, структурно-типологічного аналізу, конструювання нових лінгвістичних обєктів, кількісному методові для визначення процентних співвідношень між ономатопоетичними словами в межах однієї мови та при порівнянні, для виявлення продуктивності словотворчих структурних типів звуконаслідувальних слів, їх лексичних груп та класів.“Характеристика звуконаслідувальних слів та слів звуконаслідувального походження української мови” складається з 6 підрозділів, в яких проаналізовані лексичні, фонетичні, словотворчі та синтаксичні особливості ономатопоетичних слів української мови. Запропоновано тематичну класифікацію ономатопоетичних слів за семантичними ознаками, в якій виділяються 4 класи (звуконаслідування, що повязані з людиною та її діями - 22% (кахи - наслідування звуку кашлю, човг - наслідування звуку човгання); ономатопоетичні слова, що наслідують звучання явищ неживої природи та звуки рослин - 11% (хлюп - наслідування звуку хлюпання, плескання, гур - наслідування звуку гуркотання (про грім); ономатопоетичні слова, що передають звуки тварин та птахів - 24% (дзяв - наслідування звуку дзявкання, буркуку - наслідування крику голуба); звуконаслідування, що повязані з діями предметів, які приводить у рух людина - 43% (тирири, ті-лі-лі - наслідування грі на музичному інструменті) та 18 груп, 9 з яких визначені нами як поширені. Найчисленніші з них звуконаслідування, що передають невимушені звучання, утворювані мовними органами - 7% (фю - наслідування звуку свисту, тиди-денця - наслідування звучання стуку зубів від холоду); наслідування криків тварин - 10% (кум-кум - наслідування кумкання жаби, няв - наслідування звуку нявкання (про кішку); наслідування голосів птахів - 12% (киги-киги - наслідування квиління чайки, пугу-пугу - наслідування крику пугача); наслідування звуків механізмів - 13% (бутум-бас - наслідування грі на віолончелі, клац - наслідування звуків клацання); звуконаслідування, що передають звучання ударів - 19% (грюк - наслідування звуків стукання, грюкання, хлоп - наслідування звучання удару, хлопання). Найпоширеніші класи утворюють ономатопоетичні слова, що наслідують звучання, повязані з людиною та її діями - 27% (апчхи - наслідування звуку чхання, чмок - наслідування звуку чмокання, поцілунку), та звуконаслідування, що передають дії предметів, які приводить у рух людина - 26% (бовк - наслідування уривчастому звучанню від ударів у дзвін, трень-брень - наслідування невмілій грі на музичному інструменті).