Типи патронів до вогнепальної зброї - Реферат

Вона являє собою спеціалізовану науково-промислову систему, що має важливе значення для обороноздатності країни. Структура патронної галузі складалася протягом багатьох десятиліть і диктувалась потребами в патронах для стрілецької зброї (ПСО), обчислювальними сотнями мільйонів і мільярдів штук на рік. У результаті в 1985-1991 рр роках була створена найпотужніша і сучасна виробнича база, основу якої складали високі технології і спеціальне технологічне обладнання - високопродуктивні автоматичні роторні лінії. На даний момент вогнепальну зброю, засновану на класичних принципах роботи, виведено на плато свого розвитку. Також зазначу, що у звязку з масовим оснащенням живої сили засобами індивідуального захисту (бронежилети різного класу), насиченням військ легко-броньованою технікою, зміною форм і способів ведення бою, зросли вимоги до ефективності патронів стрілецької зброї, в першу чергу, в частині підвищення пробивної дії, кучності і дальності стрільби.У ранніх зразках вогнепальної зброї, заряджаючого з дула, відміряний заряд пороху засипався в дуло, де ущільнювався пижом зі шкіри, повсті або клоччя за допомогою шомпола; потім у ствол вкочувалась свинцева куля сферичної форми і фіксувалася ще одним пижом, який запобігав її неконтрольований рух у стволі до моменту пострілу. Після цього слід було насипати затравку пороху з порохівниці на полицю, в якій було запальний отвір, зєднане з Казенником - задньою частиною порожнини дула, в якій знаходився пороховий заряд і тільки тоді зброя була готова до пострілу. У 1827 році Микола Дрейзе запропонував патрон, в якому в одній паперовій гільзі обєднувалася куля, порох і капсуль (точніше, пістон). При пострілі гільза розгортається, і краї її щільно прилягають до патроннику; після пострілу вона легко витягується, навіть і при великому, в декілька точок, зазорі, тоді як суцільно-витягаючі гільзи діють справно тільки при малому (не більше ? точки) зазорі. За місцем розташування ударного складу патрони підрозділяються на патрони кільцевого запалення, коли ударний склад вдавлюється всередину гільзи по колу її основи, і центрального вогню, коли ударний склад полягає в капсуль і встановлюється в центрі основи; всі складові патрони - центрального вогню.Позначення патрона за методикою C.I.P. включає в себе виміряні в мм калібри і довжину гільзи, а також тип закраїни. Запис 7,62 ? 54 мм R позначає патрон калібру 7,62-мм з гільзою довжиною 54 мм з виступаючою закраїной (Піратська). Запис 6,35 ? 15 мм SR позначає патрон калібру 6,35-мм з гільзою довжиною 15,5 мм з кільцевою проточкою і частково виступаючою закраїною (Полу Піратська). Наприклад, у США, Великобританії та деяких інших країнах калібри патронів вимірюються в дюймах (позначення до сотих часток дюйма - в США, до тисячних - у Великобританії). Так патрон «Кольт» калібру 0,45 дюйма має позначення «0,45» і «.450».За типом снаряда: · З звичайною кулею · З травматичним снарядом (гумової, пластиковою кулею або дробом, з сіллю і т. По конструкції гільзи: · Гільза з виступаючою закраїною · Гільза з невиступаючої закраїною, утворені кільцевою проточкою · Гільза з частково виступаючою закраїною, утвореної кільцевим виступом і проточкоюВ основному це так звані патрони центрального бою, тобто мають капсуль-запальник як самостійну одиницю, розташовану по центру торця гільзи.Пістолетні патрони використовуються в пістолетах, пістолетах-кулеметах, а також у деяких револьверах. Ефективна дальність стрільби - 100-300 метрів (залежить від зброї і використовуваного патрона).Перші револьвери були дульнозарядними, тобто в кожну з камор заряджався порох і куля. Зазвичай револьвер доповнювався важелем, який дозволяв туго досилати кулю в камеру. Патрони в системі Лефоше застосовувалися шпилькові. Капсуль-запальник в такому патроні знаходиться всередині гільзи, збоку з гільзи виступає тонка металева шпилька, яка передає удар курка на капсуль.Проміжні патрони використовуються при стрільбі з автоматів (штурмових гвинтівок), ручних кулеметів, карабінів. У Росії найпоширеніший патрон 5,45 ? 39 мм для автомата Калашникова, в країнах НАТО - патрон 5,56 ? 45 мм, перспективними вважаються 6.8 mm Remington SPC (6,8 ? 43 мм) і 6,5 ? 39 мм Grendel (6,5 ? 39 мм). Поява проміжних патронів обумовлено тим, що до середини 40-х років стало ясно, що пістолетні патрони при стрільбі з пістолетів-кулеметів мають низьку вражаючу здатність на дальностях понад 300 м, а гвинтівкові патрони володіють надлишковою потужністю для стрільби на ходу і в режимі автоматичного вогню . Спочатку унітарні металеві гвинтівкові патрони споряджалися димним чорним порохом, мали мушкетний калібр 14-16 мм і тупокінцеву кулю з циліндричною гільзою начебто 14 ? 33 мм R Венцль (Гвинтівка Венцлов), .577 Snider (Снайдер-Енфілд) і 15,24 ? 40 мм R (Гвинтівка Крнка). Потім, ближче до кінця століття, був проведений перехід на патрони 10-12 мм: такі, як 11 ? 59 мм R Gras (Гвинтівка Гра), .

Зміст

Вступ

1. Історія

2. Артилерійський постріл

3. Визначення патронів

4. Класифікація патронів

5. Типи патронів

5.1 Пістолетні патрони

5.2 Револьверні патрони

5.3 Проміжні патрони

5.4 Патрони до гвинтівки

5.5 Кулеметні патрони

5.6 Стандартні патрони НАТО

6. Перекидні патрони

7. Мисливські патрони

7.1 Мисливські патрони до нарізної зброї (крім .22 LR)

7.1 Мисливські патрони .22LR (0,22 Long Rifle)

7.3 Патрони до гладко ствольної зброї

8. Авіаційні патрони

9. Патрони з трасуючою кулею

10. Патрони із запальною кулею

11. Патрони комбінованої дії

12. Холості патрони

13. Газові патрони

14. Травматичні патрони

15. Без гільзові патрони

16. Безшумні патрони

18. Вимоги до патронів

Висновки

Список використаних джерел