Сутність і сучасні класифікації мовленнєвих помилок. Виявлення порушень мовної норми та аналіз причин їх виникнення при перевірці учнівських творів і переказів. Організація корекційної роботи з виправлення лексичних, фразеологічних і стилістичних помилок.
При низкой оригинальности работы "Типи мовленнєвих помилок в учнівських переказах і творах та їх причини", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Зміст Вступ Розділ 1. Загальна характеристика і типологія мовленнєвих помилок 1.1 Помилка як порушення норм літературної мови 1.2 Сучасний підхід до класифікації мовленнєвих помилок Розділ 2. Типові мовленнєві помилки в писемному мовленні учнів 2.1 Класифікація помилок при перевірці учнівських творів і переказів і виявлення їх причин 2.2 Зміст корекційної роботи з виправлення мовленнєвих помилок в учнівських творах і переказах Висновки Список використаної літератури Вступ Оволодіння мовою як засобом спілкування, пізнання і впливу - необхідна складова становлення і розвитку духовно багатої, соціально активної особистості, здатної плідно і творчо працювати в різноманітних галузях суспільної діяльності. Саме тому на сучасному етапі розвитку загальноосвітньої школи одним із пріоритетних напрямів реформування змісту мовної освіти є посилення практичної спрямованості навчання мови і творчого розвитку дитини, забезпечення комунікативної компетентності учнів, що відображено в таких нормативних документах, як Державний стандарт і Програма з української мови для загальноосвітніх навчальних закладів. У Програмі з української мови для загальноосвітніх навчальних закладів підкреслюється, що основна мета вивчення української мови в середній школі полягає не лише у засвоєнні доступного кола знань з мови, але й у мовленнєвому розвитку школярів - умінь висловлюватися в усіх доступних для них формах, типах і стилях мовлення [1, с.2]. В основу курсу навчання української мови покладено практичне ознайомлення учнів з відомостями про текст, його ознаками та будовою, типами й стилями мовлення, що дає можливість вивчати мовні одиниці на текстовому матеріалі, а також створює умови для формування у школярів умінь сприймати, відтворювати, будувати і редагувати стилістично диференційовані висловлювання в усній і письмовій формах. ХХ ст. в українській методиці зазначену проблему досліджували І.Огієнко, С.Русова, В.Сухомлинський, М.Пентилюк, у російській методиці - Т.Ладиженська, М.Львов, Т.Чижова та ін. З огляду на зазначене був обраний обєкт дослідження - писемне мовлення учнів, а предметом дослідження стали типові помилки учнів у писемному мовленні та причини їх виникнення. Відшліфована майстрами слова, літературна мова характеризується наявністю сталих норм, які є обовязковими для всіх її носіїв. Наприклад, в українській літературній мові голосний о ніколи не наближається до а: молоко, потреби, дорога (а не малако, патреби, дарога); 2) орфографічні - норми, що охоплюють правила написання слів та їх частин на письмі; 3) лексичні - нормують вживання слів у властивих їм значеннях, встановлюють правила слововживання і поєднання слів. На основі досліджень українських і російських лінгвістів та лінгводидактів (О.Баранов, М.Воронін, Т.Ладиженська, Я.Мельничайко, М.Пентилюк, М.Пльонкін, Ф.Сергєєв, Н.Сулимейко, О.Текучов та ін.) сформувалася типологія мовленнєвих помилок. Проте, зважаючи на нові підходи до навчання мови, зміст і структуру шкільних програм, вищезазначена класифікація помилок потребує певного уточнення і пояснення. 1.2 Сучасний підхід до класифікації мовленнєвих помилок Найбільш переконливою з позиції сучасної лінгводидактики нам видається класифікація В.Капінос.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
