Типи літератури і типи літературно-художньої свідомості в літературному процесі - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наукТип літератури і тип художньо-літературної свідомості в літературному процесі. У дисертації переосмислюється теорія літературного процесу на основі введення в якості її найбільш широких категорій понять «тип літератури» і «тип художньо-літературної свідомості». В роботі на новій концептуальній основі розглядається російський літературний процес ХІ-ХХ ст. у контексті розвитку російської культури, характеризуються типи літератури і типи художньо-літературної свідомості в ній (релігійно-риторичний, світсько-риторичний, естетичний, постестетичний), висвітлюється специфіка російського літературного процесу в співставленні з європейським.Загальновизнано, що теорія літературного процесу - це один з основних розділів теорії літератури, а саме поняття «літературний процес» становить собою фундаментальну категорію, від розуміння якої залежить трактування багатьох інших найважливіших понять літературознавства. Крім того, донині найбільшими одиницями членування літературного процесу лишаються літературний напрям і художній метод, хоча вже з початку 70-х років у літературознавстві все частіше звучали висловлювання про неспроможність цих понять виконувати покладені на них функції. Розвязання цього завдання суттєво ускладнюється тим, що в сучасній науці виявлені та визначені далеко не всі необхідні для такого розгляду загальнокультурні процеси й закономірності, не вирішено багато проблем методології та методики дослідження літературного процесу в контексті розвитку культури. Однією з найбільш важливих і складних проблем, що вирішуються теоретичним літературознавством, є проблема художності літератури. В останні роки в літературознавстві все більш наполегливо звучить думка про необхідність вироблення нової періодизації історії літератури.Базуючись на визначеннях понять «література», «процес», «розвиток», дисертант запропонував власне визначення названої категорії: літературний процес становить собою безповоротну, спрямовану, закономірну зміну художньо-літературної свідомості, властивостей і функцій літературних творів, складу літератури, внаслідок якої (зміни) література переходить з одного свого якісного стану в інший; період перебування літератури в одному якісному стані є найбільшою одиницею членування (стадією) літературного процесу. Висвітлення специфіки емпіричної та теоретичної форм наукового пізнання дало можливість відповісти на питання про специфіку дослідження літературного процесу різними галузями літературознавства: історико-літературне його дослідження - це в основі своїй емпіричне дослідження «живого» процесу розвитку літератури - української, російської, англійської, європейської, світової; завдання ж теорії літератури - переважно теоретичне дослідження ідеальної моделі літературного процесу з метою виявлення закономірностей розвитку світової літератури, причому «світова література» для теорії літератури - це не сукупність всіх національних літератур (так розуміє її історія літератури), а ідеальна «література взагалі», «література як така». У російській літературі стадія релігійно-риторичного типу літератури охоплює період з XI до середини XVII ст.,1 стадія світсько-риторичного - період з середини XVII до другої третини XIX ст., стадія естетичного типу літератури обіймає другу і третю третини ХІХ ст., з початку ж ХХ ст. розпочинається доба постестетичного типу літератури, що триває й досі. Так, наприклад, властиві певній добі уявлення про функції літератури в житті суспільства і людини нерозривно повязані і залежні від уявлень цього часу про суспільство, людину, життя; уявлення про природу слова - це уявлення про природу слова не тільки в художній літературі і не тільки в літературі, але взагалі в житті й культурі; уявлення про специфіку літературної творчості нерозривно повязані і залежні не тільки від уявлень про те, що таке література і яке її значення в житті суспільства і людини, але і від уявлень про працю і ставлення до праці в найбільш широкому значенні цього слова, від уявлень про людську особистість і цілого ряду інших уявлень, що мають загальнокультурне значення. Щоб не повторити помилку культурісториків і вульгарних соціологів, для яких література була лише засобом пізнання, тоді як предметом пізнання було соціальне життя, внаслідок чого література повністю втрачала свою мистецьку специфіку, слід памятати: розглядаючи літературу в загальнокультурному контексті, ми досліджуємо не цей контекст, а літературу.