Термохалинна і гідролого-акустична структура вод Чорного моря - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук Термохалинна і гідролого-акустична структура вод Чорного моряНезважаючи на довгу історію океанографічних досліджень Чорного моря, багато аспектів його термохалинної структури мають різне тлумачення, зокрема, кількість і обєм водних мас, утворення вод холодного проміжного шару, сезонний хід геострофічної циркуляції, характеристики глибинних шарів. Замкнутість басейну Чорного моря підвищує його чутливість до зовнішніх впливів, як природного, так і антропогенного походження. Значне збільшення кількості матеріалів гідрологічних спостережень за останні десятиліття в результаті національних і міжнародних проектів по пошуку та обміні архівними даними, а також зросла якість сучасних вимірювальних засобів, дозволяють створити новий кліматичний масив температури і солоності Чорного моря, і виявити нові особливості термохалинної і гідролого-акустичної структури Чорного моря. Результати, покладені в основу дисертаційної роботи, були отримані в рамках наступних наукових програм: Програма фундаментальних досліджень Національної Академії наук України: проект “Розробка теоретичних і технологічних основ діагностування і прогнозування стану складних морських систем, керування їхнім ресурсним потенціалом, забезпечення еколого-техногенної безпеки і рекультивації водного середовища на прикладі Азово-Чорноморського басейну” (шифр “Регіон”, № держреєстраціі 0196U017322); У роботах, опублікованих зі співавторами, конкретний внесок здобувача полягав у наступному: для атласу [2] підготовлені кліматичні карти термохалинних полів для літнього і зимового періоду; у роботі [3] проведений аналіз вертикальної структури швидкості звуку біля Кримського узбережжя; у роботі [4] проведено розрахунок і аналіз основних видів мінливості гідрометеорологічних полів Чорного моря; у роботах [7,8] розраховані і проаналізовані середньомісячні кліматичні вертикальні розподіли і загальна мінливість термохалинних характеристик в шельфових районах північно-західної частини моря; у роботі [9] аналізувалася сезонна мінливість полів вітру над західною частиною акваторії Чорного моря; у роботах [5,14] виявлялися періоди інтенсивного відновлення вод холодного проміжного шару і їхній звязок із зовнішніми факторами; у роботі [15] оцінювалася якість даних експедиційних спостережень, виконаних суднами Гідрометслужби.Незважаючи на тривалу історію вивчення гідрологічної структури Чорного моря, велику кількість літературних джерел, багато питань мають різні тлумачення, зокрема, кількість і обсяги водних мас, регіональні особливості утворення вод холодного проміжного шару (ХПШ), сезонний хід геострофичної циркуляції, кліматичні характеристики глибинних шарів, структура полів швидкості звуку. Для більш достовірної оцінки кліматичних полів у глибинних шарах був створений окремий масив даних рейсів з якісними глибоководними даними (2317 станцій, виконаних за період 33 року, на горизонтах >1000 м). Розроблене програмне забезпечення, у тому числі геоінформаційна система “Гідрометеорологія Чорного й Азовського морів”, програма обробки океанографічних зйомок “Гідролог” дозволили автоматизувати експертний контроль якості даних, розрахунок стандартних статистичних і вторинних океанографічних характеристик, візуалізацію вертикальних профілів, карт, розрізів, часових рядів берегових станцій і суднових спостережень (опис програм винесений у Додатки А,Б). Методами дисперсійного аналізу встановлено, що при існуючому масиві первинних гідрологічних спостережень просторові розходження кліматичних середньомісячних значень мають високий ступінь статистичної значимості до глибини 150 м для температури і глибини 250 м для солоності, просторові розходження середньорічних значень значимі до глибини 500 м. На основі обємного T,S-аналізу були визначені кліматичні обєми вод ХПШ, що утворюються в лютому в чотирьох джерелах: в західному круговороті, на північно-західному шельфі, у східному круговороті, на материковому схилі північно-західного шельфу.За основний показник часової мінливості була прийнята дисперсія рядів спостережень відповідного діапазону: у сезонному діапазоні - рядів кліматичних середньомісячних значень; Відзначено, що вертикальний розподіл міжрічної, синоптичної і мезомасштабної мінливості відповідає розподілові вертикальних градієнтів гідрофізичних характеристик. Для температури і швидкості звуку максимуми знаходяться в шарі сезонного термоклину, для солоності - на поверхні та в основному галоклину. Горизонтальний розподіл міжрічної мінливості характеризується її підвищенням від центра моря до прибережних районів. Для синоптичної мінливості також відзначаються підвищені значення на материковому схилі і прибережній зоні, для мезомасштабного діапазону мінливості значимих просторових відмінностей не виявлено.

Основний зміст роботи