Комплексна оцінка природи і вмісту наповнювача. Дослідження принципової подібності властивостей між класичними нанокомпозитами. Обґрунтування конформації як фактору великого перевищення модулів пружності і зменшення показників термічного розширення.
При низкой оригинальности работы "Термо- і в’язкопружність термопластичних нанокомпозитів на основі поліпропілену та поліаміду", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття ступеня кандидата фізико-математичних наукВ багатьох випадках такий підхід дозволяв отримувати полімерні композиції з оптимальними механічними властивостями (шляхом поєднання, наприклад, дисперсних мінеральних наповнювачів, які мають високі значення модуля пружності і міцності, з пружністю безперервної полімерної матриці), проте очевидний недолік такого підходу, звичайно, полягає в його принциповій обмеженості і неможливості використання в повній мірі потенційні можливості вищезгаданого методу модифікації полімерів. Але в класичних теоретичних моделях, головним фактором, що керує властивостями наповнених полімерних композицій, вважається обємна частка наповнювача. Формально, цей ефект можна пояснити “фізичною” моделлю, яка враховує розмазування “математичної” (нескінченно тонкої) поверхні розподілу полімер/наповнювач у “міжфазний прошарок” (МП) помітної товщини. Очевидно, що ці і подібні спостереження були причиною створення нанокомпозитів, посилених (армованих) відносно малими кількостями високодисперсних глинистих частинок з нанорозміром щонайменше в одному вимірі і надзвичайно високому характеристичному співвідношенні, що дозволило покращити співвідношення міцність/жорсткість, газороздільні властивості, вогнетривкість, тощо. Метою даної роботи було: - визначити вплив природи і вмісту наповнювача на термо-і вязкопружні властивості термопластичних нанокомпозитів у твердому і розплавленому станах, а також встановити структурну обумовленість різкого покращення фізичних властивостей таких матеріалів.На відміну від плавного росту G’’ і G’ із частотою для зразків 200А та 299F, для нанокомпозиту 299D у діапазоні низьких частот (0.1 сек.) обидва модулі G’’ і G’ мають злам і при цьому слабо залежать від частоти. Для нанокомпозитів з помірним вмістом наповнювача (зразки 299F і 299E) спектр часів релаксації розширюється. Таким чином, високі значення для зразків 299F і 299E формально можуть бути звязані з малим значенням D (що відповідає спотворенню початкової “віртуальної трубки” у розплаві з наночастинками, вкритими полімерним ГШ). Незважаючи на ці кристалографічні зміни, ступені кристалічності полімерної матриці в нанокомпозитах обох серій практично не відрізняються від ступеня кристалічності вихідного зразка 200A (табл. ШКРР-кристалічність та параметри теплових переходів досліджуваних зразків: Дані малокутового рентгенівського розсіювання (МКРР) показали зсув малокутового рефлексу при q=0.62 нм-1 (Брегівський період 10.1 нм) для зразка 200A серії 1 до 0.71 нм (8.9 нм) для того ж зразка серії 2.
План
. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
