Територіальна варіативність голосних і приголосних сучасної німецької мови (експериментально-фонетичне дослідження) - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Робота виконана на кафедрі німецької філології Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України. Стеріополо Олена Іванівна, Київський національний лінгвістичний університет, кафедра німецької філології, професор Захист відбудеться ‘‘ 13 ’’ травня 2005 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ-150, вул. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (вул.Розвиток будь-якої мови відбувається водночас з її функціонуванням. Іншими словами, основу звукових модифікацій становлять передусім внутрішньомовні фактори, які співвідносяться певною мірою із зовнішніми-характером комунікативних процесів, функціонально-стилістичними умовами реалізації мовлення, індивідуальними особливостями вимови, дією соціального, часового, а також територіального чинників. Серед фонетичних змін варто розрізняти ті, що відбуваються шляхом заміни одного елемента на інший, від тих, що виникають спонтанно, тобто завдяки природній еволюції, яка не може бути однаковою на всій території поширення мови. Система голосних і приголосних фонем сучасної німецької мови досить докладно представлена в роботах багатьох вітчизняних і зарубіжних дослідників, але аналіз праць фонетистів свідчить про те, що під час розгляду функціонування фонем у мовленні головна увага приділяється традиційно лише інгерентним характеристикам фонем (О.О.Гавриш, Е.І.Лисенко), їхній дистрибуції та позиції у слові, впливу наголосу (С.І.Гусєва, Л.Р.Зіндер, Р.Р.Каспранський, О.І.Стеріополо, H.Hakkarainen, G.Heike, К.Kohler, R.Lauf, G.Lindner, G.Meinhold, M.Philipp, H.Wangler та інші). Проте вплив територіальних чинників на функціонування та розвиток системи фонем сучасної німецької мови залишається ще й досі поза увагою дослідників.Саме норма визначає характер реалізації цих потенцій: розподіл і функціонування моделей мови залежать від системи. Однією з причин виникнення варіантності є варіативність - обєктивна категорія, яка позначає припустимі з точки зору даної функціональної системи зміни мовних одиниць, зумовлені ситуаціями і контекстами їхньої реалізації (Л.О.Вербицька). На відміну від варіативності варіантність не провокується мовою, а дозволяється нею. Норма не може містити явищ, які суперечать системі: якщо їх потенційно не існує в системі, то їхня поява можлива тільки після відповідної перебудови системи. Для встановлення специфіки територіальної варіативності німецьких голосних і приголосних доцільно проаналізувати мовлення представників північного, центрального і південного регіонів Німеччини - територій поширення нижньонімецьких (Niederdeutsch), середньонімецьких (Mitteldeutsch) і південнонімецьких (Oberdeutsch) діалектів, оскільки територіальні вимовні розбіжності значною мірою повязані з вихідними діалектами.Результати проведеного експериментально-фонетичного дослідження територіальної варіативності голосних і приголосних німецької мови дають підстави стверджувати, що територіальна різноманітність є вторинним аспектом установленої палітри суто лінгвістичних явищ. Зокрема, спостерігається різкий контраст при порівнянні вимовних особливостей на півночі і на півдні Німеччини, що, очевидно, можна пояснити, з одного боку, її географічним положенням, а з іншого, - тими історичними передумовами, які вплинули на становлення німецької орфоепічної норми. Якщо північний регіон Німеччини характеризується відсутністю будь-яких мовних контактів з іншими країнами, то на півдні, особливо в Баварії, спостерігається, на нашу думку, значний інтерферентний вплив варіанта німецької мови сусідньої Австрії. Виходячи з класичної точки зору, представленої лінгвістами початку XX сторіччя О.Єсперсеном і Ж.Вандрієсом, німецька мова Австрії зазнала істотного впливу через словянські поселення, а словянські мови, як відомо, відрізняються від германських більш відкритою і менш напруженою вимовою звуків, більш яскраво вираженою зміною мелодійного контуру. Слід зазначити також, що заміна широкого ненапруженого закритим [е:], типова для вимови жителів півночі та центральної Німеччини й наявна в мовленні мешканців півдня, сприяє злиттю двох самостійних фонем:/ і /е:/ в одну - довгу напружену вузьку /е:/, що дає підстави для перегляду системи голосних фонем сучасної німецької мови.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ