Територіальні особливості соціокультурного розвитку сучасного Криму - Автореферат

Таврійський національний університет імені В.І.Вернадського ТЕРИТОРІАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО КРИМУЗахист відбудеться 21 вересня 2007 року о 13.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради К.52.051.03 при Таврійському національному університеті ім.В.І.Вернадського за адресою: 95007, м.Сімферополь, проспект Академіка Вернадського, 4, ауд.427, корпус А. З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Таврійського національного університету ім. Введено поняття “Територіальна етноконфесійна система”, визначена її роль центральної ланки в процесі соціокультурного розвитку регіону. Виявлено, що в сучасному Криму формуються регіони, де накопичений потенціал зміни соціокультурного домінування словянських і тюркських етносів. Статусними територіями локалізації соціокультурних процесів названі райони, що зберегли тенденцію кількісного домінування одного з крупних етносів; еволюційними - що демонструють мінливість основних характеристик етноконфесійної освоєності, а реконструктивними - ти, що уповільнили темпи соціокультурної присутності в своїх межах одного з домінуючих етносів.У більшості сучасних країн і регіонів ці компоненти набули характеру своєрідних каталізаторів соціокультурного розвитку. Різноманітність конфесійного простору сучасного Криму, що посилилася, репатріація народів, раніше депортованих з регіону, сформували нові схеми етнічних і конфесійних взаємодій. Тим часом, просторові закономірності змін, що відбуваються в етноконфесійній системі сучасного Криму, характер процесів, що протікають в ній, динаміка цих процесів, їх вплив на безпеку життєдіяльності кримського соціуму недостатньо вивчені економіко-географами. Високий ступінь різноманітності соціокультурних процесів, що розвернулися в сучасному Криму, дозволяє розглядати його як репрезентативну модель території для відробітку методики суспільно-географічного дослідження мультикультурного простору. проведено типологію етноконфесійних районів Криму за характером соціокультурного домінування етносів і конфесій з використанням методики розрахунку індексу етнічної мозаїчності, угрупування районів за особливостями динаміки етнічних і конфесійних компонентів, ступенем етнічної асимільованості етносів і характером конфесійної освоєності території півострова, що доповнило критеріальну основу дослідження процесу соціокультурного розвитку території;У першому розділі “Географічна суть соціокультурного розвитку регіону в суспільстві, що трансформується”, розглядається специфіка взаємодії етнічних і конфесійних компонентів, вводиться поняття “Територіальна етноконфесійна система” (ТЕКС), класифікуються чинники динамічності цієї системи, визначаються методи вивчення територіальної етноконфесійної системи регіону. Характер взаємодії між етнічними і конфесійними компонентами суспільної системи регіону складає суть його соціокультурного розвитку і впливає на перспективи стійкого розвитку території. Встановлено, що результатом дослідження процесу розповсюдження і локалізації наслідків взаємодії етнічних і конфесійних контактів стають “райони і ядра локалізації соціокультурних процесів”. Причиною цього процесу став динамічний приріст словянського населення півострова, яке аж до Всеукраїнського перепису 2001 р. зберігало тенденцію кількісного переважання над тюркським компонентом населення Криму. Домінуючою конфесією словян Криму залишається православя, представлене в Криму переважно Українською православною церквою.Характер взаємодії між етнічними і конфесійними компонентами в регіоні дозволяє визначити перспективи його стійкого розвитку. Територіальна етноконфесійна система (ТЕКС) представляє поліструктурну, динамічну спільність людей, що сформували традицію збереження особово-групових уявлень про власну соціокультурну унікальність, що виявляється в ситуаціях взаємодії з носіями інших поглядів, норм і цінностей в межах конкретної території. Община або спільність людей, які мають етнічну і релігійну ідентичність, складає головний елемент функціональної характеристики ТЕКС. Ідентичність, що виникає на перетині етнічного і релігійного, отримала найменування соціокультурної, оскільки результати взаємодії етнічної і конфесійної ідентичностей виявляються в традиціях і цінностях культури людських колективів. Територіальний аспект етноконфесіональної системи припускає наявність у неї малюнка розповсюдження і локалізації наслідків взаємодії етнічних і конфесійних компонентів системи.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ