Теперішній час дієслів французької мови: системно-функціональна інтерпретація - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТРобота виконана на кафедрі романської філології Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Науковий керівник доктор філологічних наук, професор Мінкін Лев Михайлович, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент Данилич Валентина Стефанівна, Київський національний лінгвістичний університет, кафедра романських мов і перекладу, завідувач кафедри кандидат філологічних наук, доцент Жалай Василь Якович, Центр наукових досліджень та викладання іноземних мов НАН України, директор З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (вул.Дослідники цього напряму тільки перелічують значення дієслівних форм у мовленні, не враховуючи їхнього значення і значущості в мовній системі. Визначаючи центральну роль теперішнього часу в теорії темпоральності дискурсу, дослідники зосереджують основну увагу на вивченні дейктичних функцій теперішнього часу без визначення системних передумов транспозиції його значень у мовленні (Е. Актуальність дослідження визначається також необхідністю вивчення референтного статусу дієслівних форм, зокрема теперішнього часу, а також встановлення ролі цих форм у темпоральній динаміці дискурсу. Доцільність семантико-прагматичного підходу в плані дихотомії мова / мовлення обґрунтована недостатнім опрацюванням проблем, повязаних із визначенням синкретичного значення теперішнього часу в дієслівній системі французької мови, що проявляється в певних транспозиційних реалізаціях, а також із вивченням референційних особливостей цієї форми. виявити структуротвірну роль теперішнього часу дійсного способу в дієслівній системі французької мови;Структуротвірна експансія теперішнього часу в мовній системі зумовлена тим, що саме значення теперішнього являє собою синтез минулого і майбутнього, які в ідеалі відповідають моменту виконання дії в теперішньому часі. Теперішній час вживається в значенні, що розглядається як момент висловлення (темпоральна точка відліку - maintenant) або означає інтервал чи період, який включає момент висловлення. У роботі зясована кореляція дейктичних функцій теперішнього часу і темпоральної лексики: maintenant не відповідає повністю такому референтному вживанню і є полівалентним прислівником, який може вживатися в часових планах минулого і майбутнього, що не виключає його використання як дейктика, що позначає "справді теперішній час". Якщо теперішній час - це умовна межа між майбутнім і минулим і якщо ця межа обєднує в собі моменти цих двох епох, то сам момент теперішнього становить останню мить минулого і першу мить майбутнього. Якщо порівняти вертикальну структуру теперішнього часу з горизонтальною, то стає очевидно, що композиційний теперішній час краще передає ідею цілісності, ідею відсутності розриву в часі.У дисертації проведено системно-функціональний аналіз теперішнього часу дійсного способу французької мови. У роботі окреслено тенденції функціонування семантико-прагматичних особливостей теперішнього часу дійсного способу в художньому тексті. Саме такий аналіз дозволив ідентифікувати статус форми теперішнього часу в контексті системного та функціонального підходів до дослідження часових форм, а також виявити численні інферентні значення теперішнього часу, що складають значну частину імпліцитного змісту висловлення. У дієслівній системі виявлено структуротвірну роль теперішнього часу дійсного способу: горизонтальний (позиційний) теперішній час поділяє часові епохи минулого і майбутнього, вертикальний (композиційний) теперішній час розділяє два рівні - інциденцію і декаденцію. Визнання мовної системи як віртуальної лінгвістичної реальності, а мовлення - актуалізованої зумовлює розмежування в означуваному теперішнього часу як мовного знака: семасіологічного (сигніфікативного) і смислового (денотативного) значень.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ