Теоретико-прикладні проблеми реформування законодавства України про банкрутство - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наукРоботу виконано на кафедрі господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор Щербина Валентин Степанович, завідувач кафедри господарського права Київського національного університету імені Тараса Шевченка Захист відбудеться 21 травня 2009 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.06 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Законодавство про банкрутство (термін „банкрутство“ переважно використовується у науковій літературі та законодавстві України, проте як буде висвітлено далі, цей термін неадекватно відображає природу правового феномену, що досліджується) надає суспільству конче необхідний юридичний інструментарій для стабільного функціонування економічної системи, яка базується на засадах ринкової саморегуляції, різних формах кредитування, конкуренції та комерційного ризику автономних виробників продуктів (товарів і послуг). Науковці, які займалися в нашій країні їх дослідженням, обмежувались переважно обґрунтуванням необхідності розширення кола реорганізаційних за своєю природою процедур у законодавство про банкрутство та доцільності його формування на засадах особливого захисту інтересів неплатоспроможного боржника, але уникали дослідження реальної економічної результативності та соціальної ефективності різних моделей законодавства про банкрутство. Внаслідок браку результатів у доктринальних дослідженнях Верховною Радою України ухвалюються недосконалі акти законодавства про банкрутство, основними недоліками яких є економічна і соціальна необґрунтованість, неврівноваженість прав та інтересів неплатоспроможного боржника і його кредиторів, порушення техніко-юридичних вимог конкурсного за своєю природою провадження у справах про банкрутство. виявити внутрішньо-системні та зовнішньо-системні звязки права банкрутств та обґрунтувати на цій основі оптимальну структуру його законодавства; банкрутство право реформування законодавство дослідити механізм провадження у справах про банкрутство, зясувати його юридичну природу та оптимальну організацію; Емпіричною базою дослідження стали: 1) рішення Конституційного Суду України; 2) рішення Європейського суду з прав людини; 3) судові акти (ухвали та постанови місцевих господарських (арбітражних) судів, постанови апеляційних господарських судів, Вищого господарського суду України і судової палати у господарських справах Верховного Суду України); 4) дані статистичної звітності Вищого господарського суду України про стан, структуру і динаміку порушених справ про банкрутство за період 1992 - 2006 років; 5) розяснення Вищого арбітражного суду України, рекомендації та інформаційні листи Вищого господарського суду України з питань застосування законодавства України про банкрутство; 6) рішення іноземних судів у справах про транскордонну неспроможність; 7) статистичні щорічники України; 8) інформаційні повідомлення Національного банку України; 9) матеріали законопроектних робіт з питань банкрутства; 10) інформаційні матеріали, оприлюднені у ЗМІ, що так чи інакше стосувались теми дисертаційного дослідження; 11) матеріали енциклопедій, довідників та словників.В усіх проведених наукових дослідженнях в Україні спостерігається відсутність глибокого осмислення економічної функції та соціальної сутності права банкрутств, зокрема, економічної результативності та соціального ефекту від застосування різних моделей його законодавства. Для вимірювання економічної результативності альтернативних моделей законодавства про банкрутство дисертантом обрано методологічні положення і висновки економічної теорії права (Law & Economics), творці якої у 60 - 70-х роках минулого сторіччя здійснили економічний аналіз відносин власності та відповідальності. На обґрунтування цього висновку наведено приклади США, Франції, Німеччини та Великої Британії, де за спостереженнями фахівців з економіки та права засвідчено економічну безпорадність про-дебіторських моделей законодавства про банкрутство (неспроможність) і, відповідно, економічну результативність про-кредиторських моделей. У підрозділі 1.4 „Право банкрутств в економічному вимірі“ з методологічних позицій економічної теорії права проаналізовано на прикладі Союзу РСР та Української РСР результати функціонування економічної системи без регулюючого впливу законодавства про банкрутство, а також економічні наслідки регулюючого впливу про-дебіторських модифікацій законодавства України про банкрутство, починаючи з 1992 року. У підрозділі 2.1 „Сутність та місце права банкрутств у системі права України“ досліджено місце комплексу норм про банкрутство у структурній диференціації права.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ