Теоретико-правові проблеми взаємодії громадянського суспільства і правової держави в Україні - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук «Теоретико-правові проблеми взаємодії громадянського суспільства і правової держави в Україні»Робота виконана в Запорізькому юридичному інституті МВС України Науковий керівник: доктор юридичних наук Заєць Анатолій Павлович, Апарат Верховної Ради України, перший заступник керівника Головного науково-експертного управління. Офіційні опоненти: · доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Козюбра Микола Іванович, Конституційний Суд України, суддя; · кандидат юридичних наук, доцент Погрібний Ігор Митрофанович, Національний університет внутрішніх справ МВС України, заступник начальника кафедри теорії і історії держави та права. Захист відбудеться “08” вересня 2001 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.03 в Національному університеті внутрішніх справ (61080, м.Серед них чільне місце обіймають теоретико-правові проблеми взаємодії громадянського суспільства і правової держави, становлення яких тісно повязане з відповідним етапом розвитку людства, держави і права. Формуючись як система відносин і інститутів, незалежних від держави, громадянське суспільство може ефективно функціонувати лише за умов правової держави, яка керується правом і гарантує існування таких соціальних інститутів. Взаємозвязки правової держави і громадянського суспільства мають конкретно-історичний характер, залежать від умов розвитку кожної держави. З іншого боку, вимагає вдосконалення і сам механізм формування громадянського суспільства, теоретичні засади якого лише починають розроблятись, в той час як основні інститути є обєктом активного правового регулювання. Їх існування і наповненість можливі лише за умови певного рівня суспільного розвитку, а тому теоретичний розгляд проблеми дає результати на рівні осмислення дихотомій: “громадянське суспільство - правова держава” і “право - громадянське суспільство”, “право - правова держава”.У першому розділі “Генеза співвідношення громадянського суспільства та держави у вітчизняній та зарубіжній політико-правовій думці” на українському матеріалі у загальноєвропейському контексті розглядається виникнення та генеза цих ідей. В даний період автором визначається три основних підходи до даної проблеми - консервативний, який визнавав вирішальну роль держави та відводив другорядну громадянському суспільству; ліберальний - який визнавав громадянське суспільство і правову державу рівноправними партнерами, захищаючи пріоритет прав людини та виголошуючи в окремих випадках ідею щодо формування держави як результату розвитку (договору) громадянського суспільства; соціалістичний, який був досить різноплановим - від класичної європейської соціал-демократії до більшовизму. Вже в Концепції нової Конституції України, схваленій Верховною Радою Української РСР в червні 1991 р., було визнано за доцільне включити до неї розділ “Громадянське суспільство і держава”, закріпити на конституційному рівні поняття громадянського суспільства, визначити його пріоритет у взаємодії з державою. Однак, загострення політичного протистояння в державі, зміщення акцентів в бік зміцнення держави, в першу чергу виконавчої гілки влади; приклад Російської Федерації; теоретичні уявлення про те, що більшість інститутів громадянського суспільства не є предметом конституційно-правового регулювання, а їх “одержавлення” суперечить ідеї самої правової держави; багатозначність та недостатня теоретична визначеність поняття “громадянське суспільство”, стали причинами, що до тексту Конституції в редакції від 26 червня 1996 р. даний розділ включено не було. Зайцем визначення того, що держава як публічно-правовий союз народу є правовою за умови, коли основою її функціонування є право, як легітимовані суспільством норми, детерміновані досягнутим суспільством рівнем моралі і етики, що гарантує права і свободи громадян, обмежує державу, а державна влада здійснюється на засадах верховенства права і поділу влади, аналізуються правові засоби впливу громадянського суспільства на процес формування і діяльності правової держави.