Теоретико-методологічне дослідження здійснення кадрової політики в державному секторі економіки - Курсовая работа

ВСТУП Процеси національного державотворення та соціальної модернізації висувають на перший план проблему кадрового забезпечення реформ, здійснення державної кадрової політики. Проблеми кадрової політики в цілому і державної кадрової політики зокрема аналізуються в працях вчених В.Б. Авер’янова, Г.В. Атаманчука, О.О. Воронька, С.Д. Дубенко, В.М. Князєва, В.І. Лугового, Н.Р. Нижник, В.В. Цвєткова, Г.В. Щокіна та ін. „Кадрова політика” значно ширше поняття, оскільки її суб’єктами виступають підприємства, установи, організації, політичні партії, органи державної влади та місцевого самоврядування. Кадрова політика - генеральний напрямок кадрової роботи, сукупність принципів, методів, форм, організаційного механізму щодо вироблення цілей і завдань, спрямованих на збереження, зміцнення і розвиток кадрового потенціалу, на створення відповідального і високопродуктивного згуртованого колективу, здатного своєчасно реагувати на постійно мінливі вимоги ринку з урахуванням стратегії розвитку організації. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ Й РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ 1.1 Поняття кадрової політики в державному секторі економіки Державна кадрова політика окрім іншого - галузь загальної політики щодо принципів та методів відбору громадян на державну службу, їх підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації, розстановки та переміщення, використання та мотивування. Механізми управління державними службовцями на відміну від процесів організації кадрового потенціалу виробничих, підприємницьких, фінансово-банківських структур мають свої особливості і жорстко регламентуються спеціальною системою нормативно-правових актів держави, що обумовлює необхідність побудови чіткої схеми супроводження системи роботи з кадрами. Перспективи розвитку кадрових процесів в умовах правової демократичної соціальної держави, потреба у демократизації, демонополізації та деідеологізації роботи з кадрами дозволяють визначити ряд суттєвих рис нової державної кадрової політики, яка в сучасних умовах має бути: складовою державної політики; науково обґрунтованою, творчою, ураховувати потреби держави в кадрах у перехідний період, визначати послідовність і етапність вирішення стратегічних завдань; орієнтованою на відродження і сталий розвиток України, на залучення до державної служби професійно підготовлених, підприємливих людей з новаторськими творчими прагненнями і мотивацією; об’єктивною, всебічною, комплексною, такою, що базується на єдності цілей, принципів, форм і методів роботи з кадрами та має враховувати різні аспекти вирішення кадрових питань (економічні, соціальні, політичні, моральні, соціально-психологічні та інші); єдиною для всієї України, але в той же час багаторівневою (державною, регіональною, місцевою), охоплювати весь кадровий корпус, всі кадрові процеси незалежно від механізму і ступеня державного впливу на них; перспективною, мати попереджувальний та випереджувальний характер, розрахований на формування кадрів нової генерації з урахуванням соціального прогресу, у тому числі зміни змісту і характеру праці чиновників; демократичною за цілями, соціальною базою і механізмом вирішення кадрових проблем; достатньо гнучкою, тобто з одного боку, стабільною, оскільки саме зі стабільністю пов’язані певні надії працівників, а з іншого - динамічною, коректуватися відповідно до зміни тактики залежно від ситуації; забезпечувати індивідуальний підхід до персоналу; духовно-моральною, виховувати в кожному державному службовці патріотизм, гуманізм, чесність, впевненість у правоті і громадянську відповідальність за доручену справу та особисту поведінку; правовою, здійснюватися в межах і на засадах закону, що створює правові гарантії об’єктивного і справедливого вирішення кадрових питань; ураховувати як вітчизняний так і зарубіжний досвід [11, с.14]. У сучасних умовах здійснення переходу від кадрової роботи в старому розумінні до науково організованої системи управління персоналом слід звернути увагу на принципи управління персоналом - правила, основні теоретичні положення і норми, котрими повинні керуватися керівники і спеціалісти в процесі управління персоналом. За час після його прийняття створено нормативно-правову базу у сфері державної служби, яка включає більше 650 нормативно-правових актів, серед яких понад 30 законів, більше 200 Указів і розпоряджень Президента України, більше 400 нормативних актів Кабінету Міністрів України та Головдержслужби.