Теоретико-методологічні засади формування та розвитку правової системи - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім.Робота виконана у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. Корецького Національної академії наук України Науковий керівник: доктор юридичних наук, доцент Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка завідувач кафедри доктор філософських наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України РИМАРЕНКО Юрій Іванович Захист відбудеться 25 жовтня 2002 р. о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.03 в Інституті держави і права ім.Пізнання сутності та ролі правової системи в житті суспільства потребує широкого підходу до розуміння правових явищ з урахуванням багатоманітності аспектів їхньої взаємодії, а також характеристик правових явищ відносно людини, держави і суспільства. Правова система є одним з важливих засобів забезпечення оптимальної єдності політичної і соціальної стабільності та динамізму, збереження цілісності суспільства, взаємодії особистісного та суспільного, приватного та публічного факторів, які завжди перебувають у відносинах антиномії, тобто взаємопроникнення та внутрішньої суперечливості. Правова система поступово набуває ознак єдиної динамічної сукупності конституїтивних явищ, насамперед таких, як правові принципи, система права, правова діяльність і правові відносини, правова свідомість і культура, законність. У процесі розвитку правової системи, реалізації положень Конституції України поряд з безумовними досягненнями залишається багато невирішених проблем: діють застарілі нормативні акти, між чинними актами існують істотні суперечності, що порушує системність законодавства, чимало нормативних актів виявлялися неефективними, відсутня належна стабільність законів. На основі аналізу різних наукових підходів зарубіжних та вітчизняних дослідників виокремлено два основні напрями дослідження правових систем: системний, який вивчає сукупності взаємозвязків та взаємодій всередині правової системи, розглядає правову систему як форму організації, що здатна адаптуватися до соціальних змін, забезпечити пошук оптимальних політико-правових рішень; ціннісно-нормативний, котрий на відміну від першого виходить з урахування культурно-історичного, духовного змісту правової системи, яка грунтується на ідеалах свободи, рівності, справедливості.У першому розділі "Генезисний, структурний, ціннісний виміри правової системи" розглядаються теоретико-методологічні засади дослідження розвитку і функціонування правових систем, їх функції та структура, система права та система законодавства як юридична основа правової системи, здійснений аналіз правових систем сучасності. Деякі дослідники, не відкидаючи значення системного підходу до аналізу правової системи, підкреслюють також значення ціннісно-нормативного підходу, необхідність її вивчення в аспекті єдності правової діяльності, правової свідомості та культури, що дає змогу розглядати правову систему як форму реалізації культури суспільства (В. Потребують уваги малодосліджена проблема співвідношення правової діяльності та правових відносин, критерії ефективності функціонування правової системи, трансформація правової системи правової держави в правову систему соціально-правової держави тощо. Дисертантом систематизовано основні теоретико-методологічні, концептуальні підходи до аналізу правової системи: системний, що вивчає сукупність взаємозвязків усередині системи, розглядає правову систему як форму організації, що здатна адаптуватися до соціальних змін, забезпечити пошук оптимальних політико-правових рішень; ціннісно-нормативний, який передбачає врахування культурно-історичного, духовного змісту правової системи, що грунтується на ідеалах свободи, рівності, справедливості та ін. Досліджуються основні блоки звязків, які розкривають сутність та зміст правової системи: по-перше, системний блок генетичних звязків з іншими елементами суспільної системи, з економічною, політичною, культурною системами, які, власне, і зумовлюють місце і роль особи в суспільстві й державі; по-друге, це звязки всередині правової системи, що відображають її організаційні засади, основні компоненти тощо; по-третє, зворотні звязки правової системи із суспільною системою, які розкривають організаційні та регулятивні можливості правової системи, її роль у досягненні оптимальної єдності, стабільності та динамізму суспільно-політичного життя.Правова система: проблеми теорії: Монографія. К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002. Теоретико-методологічні засади розвитку правової системи // Правова держава: Щорічник наукових праць. Правова система: сучасний стан та перспективи розвитку // Держава і право: Зб. наук. праць.Система законодавчих органів України в перші роки Радянської влади // Правова держава: Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. Економіка та правова культура: чи є взаємозвязок // Правова держава: Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇОсновний зміст та висновки дисертації викладені у публікаціях