Теоретико-методологічні засади формування нових механізмів державного регулювання в сфері соціально значимих послуг - Автореферат

Донецький державний університет управління Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управлінняРобота виконана в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (м. Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Дорофієнко Вячеслав Володимирович, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедрою менеджменту у невиробничій сфері доктор наук з державного управління, професор Радиш Ярослав Федорович, професор кафедри управління охороною суспільного здоровя Національної академії державного управління при Президентові України (м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м.Шлях України, починаючи з 2000 року, коли було представлено стратегічну програму європейського вибору - це прагнення подолати існуючий розрив у економічному та людському розвитку порівняно з країнами-членами Європейського Союзу, підтримання гідного рівня життя, економічних свобод та соціального захисту громадян. Сьогоднішній стан розвитку суспільства і економіки зумовлює необхідність розвязати проблеми освіти і науки на системно-аналітичному рівні шляхом упровадження нової моделі освітньої політики і науки на основі інформатизації суспільства. При формуванні державної політики у сфері послуг важливо визначити і науково обґрунтувати пріоритетність окремих секторів послуг, перспективних для України з точки зору загального розвитку світового ринку соціально значимих послуг. Але порівняно з іншими галузями економіки і послугами розвиток соціально значимих послуг здійснюється через посилення ролі держави. Наукова новизна результатів дослідження розкривається в таких положеннях: уперше: запропоновано теоретичні засади нової моделі освітньої політики в Україні, яка базується на законодавстві в галузі освіти і покликана реалізувати основну роль освіти в інноваційному суспільно-економічному розвитку України та її окремих регіонів, перетворити Україну на країну, в якій буде реалізовано конституційне право громадян на доступність якісної освіти і на цій основі розроблено нову концепцію управління наукою і освітою в Україні;Криза адміністративно-командної економіки, в якій продуктивність сфери послуг заперечувалася, а самій сфері відводилась другорядна роль відносно до сфери матеріального виробництва, призвели до масштабних міжгалузевих диспропорцій, у тому числі й до дефіциту послуг в економіці України. Ці послуги надаються установами освіти, науки, охорони здоровя, соціального забезпечення тощо. До другої групи відносять послуги, повязані із задоволенням різного роду потреб побутового характеру, - це потреба людини в пересуванні (послуги пасажирського транспорту), потреби, що виникають при веденні домашнього господарства (побутове обслуговування, житлово-комунальне господарство, торгівля) та ін. У міру участі населення в покритті витрат, що повязані з функціонуванням даної сфери, послуги поділяються на безкоштовні для населення (покриваються за рахунок відповідних фондів) і платні (оплачуються повністю або частково за рахунок грошових доходів населення). За характером інституціональної структури та споживання всі послуги можна поділити на виробничі та невиробничі, як це було зроблено раніше, а також на послуги з точки зору субєкта споживання.Ці послуги забезпечують реалізацію пізнавальних інтересів учнів, роблять внесок у створення умов для самовизначення й самореалізації, беруть участь у забезпеченні відтворення різноманітних здібностей людини до праці, тобто у формуванні людського капіталу. Зараз більше не постає питання, чи необхідна система задоволення попиту на освіту. Законодавство України у сфері освіти базується на Конституції України і складається із законів України “Про освіту” (1996 р.), “Про дошкільну освіту” (2001 р.), “Про загальну середню освіту” (1999 р.), “Про позашкільну освіту” (2000 р.), “Про професійно-технічну освіту” (1998 р.), “Про вищу освіту” (2002 р.), “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань професійно-технічної освіти” (2003 р.), “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (у сфері вищої освіти)” (2004 р.), “Про ратифікацію Конвенції про визнання кваліфікації по вищій освіті в європейському регіоні” (1999 р.) та інших актів законодавства України. Проблеми розвитку освіти нормуються також Бюджетним, Земельним і Сімейним кодексами, законами “Про місцеве самоврядування”, “Про плату за землю”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, “Про електроенергетику”, “Про загальний військовий обовязок і військову службу” та іншими актами законодавства.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ