Теоретико-методологічні проблеми фінансової лібералізації у світовій економічній думці - Курсовая работа

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ФІНАНСОВОЇ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ У СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЧНІЙ ДУМЦІ Вступ Глобалізація економічної діяльності, створюючи передумови для вільного переміщення товарів і капіталу в світових масштабах, водночас є визначальним чинником, прискорення розвитку світового господарства. Детального аналізу потребує вплив фінансової лібералізації на структуру фінансових систем та швидкість переміщення потоків капіталу, на економічний розвиток загалом та розвиток постсоціалістичних країн, багато з яких перебувають на стадії формування повноцінних фінансових ринків. В 90-ті роки ХХ ст. постсоціалістичним країнам, які у фінансовому розвитку пішли шляхом лібералізації, вдалося досягти певної стабільності. Як наслідок більшість країн постали перед труднощами, пов’язаними з крихкістю фінансового і корпоративного секторів, слабкістю державної бюджетної політики та розширенням дефіциту рахунка поточних операцій. У науковій літературі обсяги таких понять, як “фінансова інтеграція”, “фінансова глобалізація”, “фінансова лібералізація”, “фінансова відкритість” чітко не розмежовані, не визначені їх природа і періодизація, не вироблено критеріїв вимірювання цих явищ. Ахмед, Г. Бекаерт, М. Чінн, Г. Іто, Г. Едісон, Б. Айхенгрін, М. Фрідман, Дж. Фрай, Р. Голдсміт, П. Генрі, В. Інгам, Г. Камінскі, Л. Шмуклер, М. Клейн, Г. Колодко, Р. Лоціян, Р. Маккіннон, Р. Мірдала, Ф. Мішкін, Д. Квінн, Д. Стігліц, Д. Тобін, М. Шулярік, А. Торнел та ін. Основою для дослідження фінансової лібералізації у вітчизняній науці слугують праці таких науковців, як Р. Балакін, Я. Белінська, Г. Бережна, О. Білорус, В. Будкін, І. Бураковський, Є. Волошин, В. Геєць, М. Дутченко, А. Кредісов, М. Левицький, Д. Лук’яненко, З. Луцишин, А. Еволюція класичних поглядів на фінансову лібералізацію лібералізація фінансовий обмеження макроекономічний В умовах конкуренції, миттєвої передачі даних, низьких транс- кордонних витрат регламентувати фінансові потоки в державі можна лише за допомогою дуже жорстких методів адміністративно-господарського регу- лювання, що вимагають значних витрат і можуть мати непопулярні політичні наслідки. Тому більшість країн проводять зовнішню фінансову лібералізацію паралельно з реформами внутрішнього фінансового сектору, маючи на меті зберегти макроекономічну стабільність і прискорити зростання економіки. Зменшення обмежень щодо руху капіталу, які безпосередньо або дотично надають переваги одним учасникам ринку перед іншими, мотивоване не тільки логікою вільної конкуренції, а й раціональністю побудови міжнародних відносин. Ахмед і С. 5 ]: Голдсміта та Маккінона- Шоу; Кейнса-Тобіна-Штігліца - яких називають, відповідно, структуралістами та неоструктуралістами. До фінансових обмежень належать субсидіювання кредитів для певних секторів економіки, контроль за рівнем відсоткових ставок і регулювання банківського сектору. Спираючись на висновки Р. Маккіннона про фінансові репресії (обмеження) та вигоди від фінансової лібералізації, яким уже понад 30 років, Д. Фрай [93, c.