Визначення форманти екокритики - нового методологічного напрямку в сучасному літературознавстві, її генеза та горизонти функціонування у науковому контексті. В чому полягає науковий потенціал екокритичних досліджень та чим займаються екокритики.
Теоретико-методологічні форманти сучасної екокритикиСтаття присвячується визначенню форманти екокритики - нового методологічного напрямку в сучасному літературознавстві, відслідковується її генеза та окреслюються горизонти функціонування у науковому контексті. Статьи посвящается определению форманты екокритики - нового методологического направления в современном литературоведении, отслеживается ее генезис и определяются горизонты функционирования в научном контексте. Рукерта “Література та екологія: спроба екокритики” (“Literature and Ecology: An Experiment in Ecocriticism”) 1978 р., а утвердження цього терміну у науковому дискурсі відносить до 1989 р. Разом з тим, Пітер Баррі зауважує, що терміни “екокритика” чи “зелені студії” на позначення критичного підходу починають вживатися у США наприкінці 1980-х, а у Великобританії на початку 1990-х. У 1992 році Черіл Глотфельті стала також співзасновницею Асоціації з вивчення літератури та довкілля (ASLE), яка має власний друкований орган (ISLE) “Міжнародні дослідження з літератури та довкілля”, який виходить у світ з 1993 р.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
