Теоретичний та практичний виміри розширення Європейського Союзу - Автореферат

Спеціальність 23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних систем і глобального розвитку АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора політичних наукРобота виконана на кафедрі міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики КАНЦЕЛЯРУК Борис Іванович, Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, головний науковий співробітник доктор політичних наук, професор З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса ШевченкаАктуальність теми дослідження обумовлена становленням і розвитком на європейському континенті історично безпрецедентних явищ і процесів добровільної відмови національних держав від більшості традиційних для них повноважень на користь інтеграційного обєднання, що відбуваються на тлі загальносвітових процесів інтеграції та глобалізації. Інший, не менш важливий аспект актуальності, обумовлюється на фоні безпосереднього наближення ЄС до кордонів України, наявністю радикальних розходжень в оцінках доцільності, можливостей, перспектив і наслідків реалізації Україною європейського вибору представниками різних наукових шкіл нашої держави, неузгодженістю наукових концепцій євроінтеграції, відсутністю чіткої і, головне, стабільної концептуальної основи забезпечення євроінтеграційної стратегії України, дедалі більш зростаючим протиставленням європейського та євразійського напрямів української інтеграційної політики. Така оцінка актуальності спричинила авторський підхід до визначення принципової наукової проблеми, яка вирішується в даній дисертації: визначити місце та роль феномену розширення в європейському інтеграційному процесі, розглядаючи його як форму існування та розвитку Європейського Союзу, в якому поєднуються два взаємозалежні процеси - розширення функціональне та географічне розширення, в результаті чого йому вдалося не тільки подолати національні барєри, вивести національні інтереси членів обєднання на інтеграційний, комунітарний рівень, але й поширити ці досягнення на оточуючий простір, поступово адаптуючи його до комунітарних цінностей. Дисертаційне дослідження виконане в рамках Комплексної програми науково-дослідницьких робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” (номер державної реєстрації 019U015204) і наукової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” (номер державної реєстрації 01БФ048-01), і зокрема, наукової теми кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету “Моделювання місця і ролі України в процесі глобальної трансформації сучасної системи міжнародних відносин” (номер державної реєстрації 0197U003325). Для досягнення цієї базової мети автор поставив і здійснив спробу реалізувати наступні завдання: окреслити і класифікувати основні теоретико-методологічні засади євроінтеграційних досліджень з урахуванням процесу розширення, представлені в зарубіжній та вітчизняній політичній науці, розвинути категорійно-понятійний апарат проблеми, що досліджується;4) Офіційні документи і матеріали, які містять виступи, заяви, прес-конференції керівників європейських країн, лідерів політичних партій країн ЄС по проблемам розширення ЕС; 5) Офіційні документи і матеріали політичних партій європейських країн та партійних фракцій Європейського парламенту; 6) Тексти двосторонніх угод ЄС з країнами - кандидатами та партнерами, які визначали в той чи інший період характер, основні тенденції та перспективи розширення; 7) Джерела особистого походження: мемуари, статті, монографії авторів, які виконували чи продовжують виконувати функцію теоретиків та ідеологів формування стратегії розширення, політичних діячів європейських країн, зокрема Ф.Міттерана, Ж.Ширака, Е.Балладюра, Ю.Ведріна, М.Тетчер, Т.Блера, Г.-Д. Більш ліберальний підхід до проблем розширення європейської інтеграції характеризує позицію французьких політичних кіл, що знайшло вираження в: концепції “Європи концентричних кіл”, запропонованій премєр-міністром Франції Е.Балладюром, в основу якої були покладені положення, визначені ще в 1989 р. Ж.Делором в доповіді “Необхідний Союз”; концепції “Федерації національних держав”, підтриманої керівництвом Франції і детально сформульованої в 1996 р.,; ідеї “міжурядового федералізму”, яка уникала проведення суттєвого реформування інституційної основи ЄС та обмеження повноважень держав-членів і знайшла відображення у виступах президента Ж.Ширака, премєр-міністра Л.Жоспена та міністра закордонних справ Ю.Ведріна протягом 2000-2001 рр. Негативну позицію представників британських політичних кіл щодо наднаціонального будівництва в ЄС в умовах розширення визначають: активно впроваджувана М.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ