Опис теоретичних підходів до граматичної категорії атрибутивного додатку та конструкцій, які утворюються з його участю. Характеристика та особливості валентності, дієслівної семантики та вторинної предикації. Специфічна конфігурація атрибутивного речення.
При низкой оригинальности работы "Теоретичне обґрунтування функціонування атрибутивних конструкцій у контексті вторинної предикації (на матеріалі французької мови)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Теоретичне обґрунтування функціонування атрибутивних конструкцій у контексті вторинної предикації (на матеріалі французької мови)Огляд трьох вихідних теорій - валентності, дієслівної семантики та вторинної предикації - дозволяє встановити, що специфічна конфігурація атрибутивного речення вимагає комбінованого підходу, з урахуванням як суто синтаксичних, так і семантичних критеріїв. Обзор трех исходных теорий - валентности, глагольной семантики и вторичной предикации - позволяет установить, что специфическая конфигурация атрибутивного предложения требует комбинированного подхода, с учетом как чисто синтаксических, так и семантических критериев. При дослідженні проблеми трактування категорії атрибутивного додатка та пошуку його визначення як опорного елемента атрибутивної конструкції слід враховувати як відомості попередніх досліджень у розрізі діахронії, так і брати до уваги різні погляди щодо його функціонування в мові в синхронії. Так, при дослідженні лінгвістичного явища атрибутивності в цілому та категорії атрибутивного додатку (далі - АД) зокрема прослідковується шлях від його формально-структурного до семантичного трактування. У цій схемі GV(дієслівна група) може бути виражена двома способами: якобов’язковий конституент copule (атрибутивне дієслово, копулятивне дієслово, дієслово-зв’язка, далі - атрибутивне дієслово), за яким повинен стояти один із трьох елементів: SN (номінальна синтагма), S4 (прикметникова синтагма) і SP (прийменникова синтагма);Від класичної теорії Пор-Рояля, через погляди структуралістів, дистрибуційний метод, генеративно-трансформаційні погляди та завдяки застосуванню теорії вторинної предикації трактування атрибутивної конструкції виявляє багатогранні та різнопланові особливості й доводить присутність предикативного потенціалу. Поряд із формально-синтаксичними та семантичними факторами важливим є й прагматичний, оскільки безпосередньо в мовленні, під час уживання мовцем атрибутивних конструкцій, зявляється тісний взаємозвязок як структурного (синтаксичного), так і семантичного аспектів.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
