Теоретичні засади використання диференційованого підходу у фізичному вихованні населення різних вікових категорій та його оздоровче значення - Статья

У статті розглянуто теоретичні засади реалізації принципів індивідуалізації і диференціації в рамках сучасної гуманістичної педагогіки, визначено поняття диференціації та диференційованого підходу у фізичному вихованні. Автори розкривають питання реалізації диференційованого підходу через групову форму навчання та фізкультурно-оздоровчої діяльності, окреслюють основні критерії та інструменти диференціації, етапи процесу диференційованого фізичного виховання.Це повязано як із багатьма чинниками соціально-економічного та екологічного характеру, так і з низькою ефективністю роботи системи фізичного виховання, наслідком чого виступає незадовільна мотивація до фізкультурно-оздоровчих занять: більшість людей, навіть відчуваючи потребу в повсякденній фізичній активності, не виявляють зацікавленості в заняттях фізичною культурою, не бачать доцільності таких занять і реальних перспектив збереження і зміцнення свого здоровя, покращення фізичного та функціонального стану, рівня фізичної підготовленості. У ній визнано, що, зокрема, недостатній рівень організованої рухової активності населення в Україні спричинений не тільки анахронічною методологією вітчизняної системи фізичного виховання різних груп населення, недоліками нормативноправового та організаційно-управлінського характеру, обмеженістю ресурсного забезпечення, перебуванням переважної більшості населення в умовах перманентної соціально-економічної нестабільності тощо, а й низьким рівнем усвідомлення цінності здоровя як власного капіталу [1]. Змінити це ставлення в позитивний бік можливо лише за рахунок зміни мотивації, підвищення інтересу до занять фізичною культурою, враховуючи при цьому, що населення розрізняється за віком і статтю, соціальним положенням, характером і психічними особливостями, функціональним і фізичним станом організму, особливостями мислення, рівнем адаптації до професійної діяльності. Врахування всіх цих відмінностей у процесі фізичного виховання різних категорій населення вимагає застосування диференційованого підходу за широким спектром актуальних чинників і критеріїв. В ході підготовки статті вирішувалися такі завдання: 1) визначити поняття диференціації та диференційованого підходу у фізичному вихованні; 2) висвітлити питання реалізації диференційованого підходу через групову форму навчання та фізкультурно-оздоровчої діяльності, основні критерії та інструменти диференціації, етапи процесу диференційованого фізичного виховання; 3) окреслити його значення для збереження і зміцнення здоровя людини.Поняття диференціації слід правильно розуміти залежно від його використання в концептах "диференціація навчання", "диференціація освіти", "диференціація виховання"; саме останній з них найбільш повно передає потенціал створення оптимальних умов для розвитку кожної окремої особистості. Конкретним інструментом реалізації принципу диференціації у фізичному вихованні виступає диференційований підхід до його різних аспектів. Диференційований підхід у процесі фізичного виховання реалізується через поділ осіб на однорідні групи за певними особистісними ознаками, які визначаються після встановлення критеріїв диференціації в рамках загальних чинників - індивідуальних, середовищних і соціальних. Використання диференційованого підходу може допомогти у всебічному забезпеченні потенціалу фізичної культури щодо збереження і зміцнення здоровя осіб різних вікових категорій з урахуванням тих ціннісних пріоритетів, які виходять на перший план при заняттях фізичною культурою в різному віці. В рамках розвитку даної теми планується розробити алгоритм складання методики диференційованого підходу у процесі фізичного виховання школярів з урахуванням особливостей їх типологізації, розробити цілісну концепцію диференційованого підходу у процесі фізичного виховання дітей і підлітків різних вікових категорій шкільного віку.