Теоретичні засади категорії безособовості в англійській мові - Курсовая работа

Дієслово в граматичній будові англійської мови займає абсолютно виняткове місце внаслідок широкої розгалуженості своєї системи і тієї великої ролі, яку дієслівні форми грають в побудові речення. Дієслово - це частина мови, яка називає дії або представляє стан, прояв ознаки, зміну ознаки і тому подібне як дії. У сучасній англійській мові дієслово має розвиненішу систему засобів словозміни і формоутворення, чим яка-небудь інша частина мови. Будучи однією з головних і проблемних частин мови, дієслово залучало і привертає увагу багатьох дослідників. Саме тому існують різні проблеми по вивченню даної частини мови, існують різні класифікації дієслів і погляди на систему видо-часових форм дієслова.У давнє англійських текстах існували речення представлені підметом hyt та обставиною pr, що деякою мірою втрачають своє безпосереднє значення. У цей період виникають речення із формальним підметом it і конструкцією there is.[13, c.156] У давнє англійській мові існували такі безпідметові безособові речення, утворені наступними безособовими дієсловами: freosan "морозити", hagalian "йти"(про град), rinan "йти" (про дощ), slitan "морозити", sniwan "йти"(про сніг), styrman "штормити", pawian "танути", wederian "змінюватись"(про погоду), luhtan "світати", efenlecan "вечоріти",efnian "вечоріти", frumlyhtan "світати", sumerlecan "починатись" (про літо), winterlecan "починатись" (про зиму), degian "починатись" (про день). В середнє англійський період такі речення стають двоскладними (підмет виражається займенником hyt), що повязано зі змінами у граматичній будові речення зі встановленням твердого порядку слів у мовах аналітичного типу. Речення починалось із додатку, що означав особу, яка є носієм стану: Whinepyritewhelmandwhelmhyngered.У сучасній українській мові як безособові функціонують дієслова досить широкого лексико-семантичного діапазону. Безособовому вживанню цих дієслів сприяє фізичний, природний характер виражених ними дій та процесів. Відповідно до своєї семантики та комунікативних передумов мовлення особові дієслова можуть утворювати безособові речення двох типів: з імпліцитним та непрямим субєктом. Високопродуктивний тип безособових речень становлять також речення з родовим субєкта. З одного боку, ці дієслова у функції вторинних предикатів стану зберігають своє валентне оточення, яке увиразнює експресивний та змістовий ефект від метафоричного переосмислення дієслівної семантики, а з іншого боку, виявляють семантико-синтаксичну подібність до власне-дієслів на позначення фізичного та психологічного стану істот.У ході практичної частини дослідження нашої роботи ми розглядали твори відомих англійських авторів на рідній англійській мові та їх переклади на українську мову. А саме досліджувалися переклади романів Ч.Діккенса та А.Крісті на українську мову та порівнювались українські безособові речення, що використали автори та їхні англійські еквіваленти. Для того, щоб дослідити скільки безособових речень української мови відповідає своїм англійським еквівалентам, було вибрано по декілька речень з творів кожного з письменників та представлені їхні переклади. Було встановлено, що у літературних текстах серед усіх елементарних речень 1,2%, що становить 24 речення із 2000, належить безособовим реченням. До того ж слід зазначити, що частіше безособові речення трапляються у текстах американських авторів - 14 речень з 24, що становить 58,3% - та загалом переважають у авторському мовленні - 75% (18 речень).Безособовими формами дієслова є такі форми дієслова, що мають риси як дієслова, так і іменника (інфінітив, герундій), прикметника (дієприкметник) або прислівника (дієприслівник). Отже, неособові форми дієслова (вербалії) - це такі форми дієслова, що мають риси як дієслова, так і іменника (інфінітив, герундій) або прикметника (дієприкметник) [13, 45]. Барабаш Т.О. стверджує, що інфінітив - безособова форма дієслова, яка виражає дію без визначення особи, числа і способу, не має звичайних дієслівних часових форм, а лише вказує на час, співвіднесений з моментом дії, вираженої дієсловом в особовій формі [1, 240]. Інфінітив вживається у трьох суттєво різних функціях: 1) як граматично смислова синтаксична частина речення (граматично вільна); 2) як значима частина складного дієслівного присудка, яка має значення і будується навколо предиката (граматично напіввільна); 3) як складова означеної відмінюваної форми дієслова (граматично звязана) [3, 26]. До того ж слід зазначити, що частіше безособові речення трапляються у текстах американських авторів - 14 речень з 24, що становить 58,3% - та загалом переважають у авторському мовленні - 75% (18 речень), На основі нищезазначених прикладів ми можемо розглянути вживання безособових дієслів та їх функції та основні характеристики цієї частини мови.Дієслово - одна з найскладніших частин мови, яка відіграє у реченні центральну роль. До системи дієслов

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади категорії безособовості в англійській мові

1.1 Безособові форми дієслова в історичному контексті

1.2 Сучасні дослідження безособових форм дієслова

Розділ 2. Функціонування безособових форм дієслова в англомовній художній літературі

2.1 Дослідження безособових форм дієслова в художній літературі

2.2 Синтаксичні функції безособових форм дієслова у творах Ч.Діккенса та А.Крісті

Висновки

Використана література