Ризик як потенційна загроза втрати частини своїх ресурсів, недоотримання доходів або появи додаткових витрат чи можливість здобуття значної вигоди, його різновиди та місце в діяльності сучасного підприємства. Методи та підходи до управління ризиками.
Вступ Ризик, як історична категорія виник на зорі цивілізації - тоді коли у людини зявилось усвідомлення щодо виникнення несприятливих ситуацій. Вперше наукове, математичне визначення поняття «ризик» було сформульоване понад 200 років тому німецьким математиком Йоганном Ніколаусом Тетенсом (1736-1807) у праці «Вступ до розрахунку життєвої ренти і право її отримання», виданій ще у 1786 р. в Лейпцігу. Цим він започаткував основи нового напряму - ризикології науки про ризик в економіці, яка знайшла практичне застосування в багатьох сферах економіки. Вони визначали в структурі прибутку підприємця відсоток ризику як частку на вкладений капітал, заробітну плату капіталіста і плату за ризик, як відшкодування можливих збитків, повязаних з підприємницькою діяльністю. Він розглядає ризик не просто як матеріальний збиток, а як наслідок невизначеності прибутку, що і поклало основу сучасної теорії фінансового ризику, яку використали відомі західні економісти Маркевич і Шарпе. За останні роки зявилось ряд робіт з теорії ризику вітчизняних і зарубіжних економістів, зокрема О. Альгіна, І. Балабанова, І. Бланка, В.Вітлінського і інших. Підприємницькими ризиками вважають будь-яку діяльність, яка пов’язана з виробництвом і реалізацією товарів та послуг, товарно-грошовими і фінансовими операціями, комерцією і здійсненням науково-технічних проектів. Тому для захисту суб’єктів господарювання від чистих ризиків і підвищення їх конкурентоспроможності, необхідна система управління ризиками, або ризик-менеджмент. Проте, слід зауважити, що використання ризик-менеджменту та його інструментарію в Україні повинно відбуватись с урахуванням того, що Україна є постсоціалістичною країною, що значною мірою впливає на бізнес-середовище в ній. Слід зазначити, що Міністерство економіки України характеризує сьогоденну ситуацію в країні як таку, що високотехнологічні галузі, які є основними для інноваційного розвитку, являються малопривабливими для інвестування. Ризик-менеджмент слід застосовувати інтегровано з загальним управлінням компанією, оскільки управління ризиками повинне охоплювати внутрішні і зовнішні ризики, які впливають на діяльність організації. Управління ризиками є складною, відкритою, динамічною, еволюціонуючою системою, що складається з формалізованих і неформалізованих взаємозвязаних елементів, від ефективної взаємодії яких між собою і з внутрішнім і зовнішнім середовищем підприємства залежить успішне функціонування і розвиток підприємства загалом. Французькі економісти Л. Іхудт і К. Гольєр вказують на необхідність виділення залежно від характеру впливу на результати виробництва адитивного і мультиплікативного ризиків. Ця вимога була розроблена Гаррі Марковіцем.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
