Теоретичні та методичні засади фізичного виховання молоді Галичини кінця ХІХ - початку ХХ століття (до 1939 р.) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спортуРоботу виконано в Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор ШИЯН Богдан Михайлович, Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри теоретичних основ і методики фізичного виховання. Захист дисертації відбудеться 17 травня 2002 р. о 15.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К35.829.01 Львівського державного інституту фізичної культури (79000, м.Львів, вул.Костюшка, 11).У Цільовій комплексній програмі "Фізичне виховання - здоровя нації" відзначається, що сьогодні в Україні склалась критична ситуація зі станом здоровя. Отже, існуюча система фізичного виховання не задовольняє потреби населення у фізичному розвиткові. Проголошення незалежності України дало поштовх до вивчення цієї теми. Актуальність дослідження досвіду фізичного виховання минулого зумовлюється й тим, що результати такої праці допоможуть простежити змінність форм, методів та засобів структури тіловиховання і водночас створять передумови поповнення сучасної методики вічними цінностями національної системи фізичного виховання молодого покоління, несправедливо забутими й, до певної міри, втраченими. охарактеризувати розвиток теоретичної думки щодо фізичного виховання у працях провідних українських педагогів Галичини;Складні матеріально-економічні та соціально-культурні умови життя українського населення Галичини у цей період спричинили руйнівно-нещадний вплив на фізичний та духовний розвиток молоді. В умовах чужоземного поневолення фізичне виховання було вагомим чинником гармонійного розвитку духу і тіла, національної свідомості, організованості, відродження традицій виховання молоді, здатної до визвольних змагань за незалежність України. Завдання фізичного виховання галицької молоді полягало у плеканню здорового, всебічно розвиненого організму, вихованню таких рис характеру як сили волі, сміливості, витривалості, дисципліни, колективізму, а також у допомозі позбутись шкідливих звичок і спрямувати молодь до доцільних занять за інтересами. Принцип природовідповідності був і залишається тією першоосновою, яка забезпечує досягнення гармонійного співвідношення між природою і людиною та вимагає врахування багатогранної і цілісної природи людини у ході її розвитку. У фізичному вихованні молоді на зламі XIX - ХХ століть характерним було комплексне використання засобів, причому провідним засобом фізичного виховання були фізичні вправи.Пошукові шляхів виведення системи фізичного виховання з кризового стану присвячено чимало праць науковців, чільне місце серед яких посідають дослідження спадщини минулих поколінь у цій сфері. Аналіз наукової літератури засвідчує, що сьогодні в достатній мірі досліджені соціально-економічні передумови, ідеологічні та організаційні засади фізичного виховання, його звязки з національно-визвольним рухом. Проте майже не дослідженими залишились теоретичні та методичні засади фізичного виховання молоді Галичини кінця XIX - початку ХХ століття (до 1939 року). Економічна відсталість галицького краю суттєво позначалася на суспільно-політичному та національно-культурному рухах, що викликало потребу оберегти молодь від фізичної та моральної деградації в умовах національного гніту австрійської адміністрації та польської влади. Справжнім прикладом відданості рідному народові, боротьбі за його культурний розвиток була активна і змістовна діяльність Івана Боберського - голови гімнастичного товариства "Сокіл" у 1901-1920 рр. Його постать є однією з найяскравіших у формуванні і розвитку спортивно-гімнастичного руху в Галичині.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ