Теоретичні та методичні основи підготовки майбутнього інженера до професійного самовдосконалення в умовах технічного університету - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТРобота виконана в Національному технічному університеті “Харківський політехнічний інститут”, Міністерство освіти і науки України. Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор Романовський Олександр Георгійович, Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут”, проректор з науково-педагогічної роботи, завідувач кафедри педагогіки і психології управління соціальними системами. Офіційні опоненти: доктор технічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України Биков Валерій Юхимович, Інститут інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України (м. доктор педагогічних наук, професор Мєщанінов Олександр Павлович, Чорноморський державний університет імені Петра Могили (м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Актуальність і доцільність дослідження цілеспрямованого формування готовності до професійного самовдосконалення у студентів технічних ВНЗ обумовлена обєктивною потребою суспільства в підготовці конкурентоздатних фахівців інженерних спеціальностей, забезпеченні високої якості освіти й визначається необхідністю здійснення цілісного комплексного аналізу підготовки студентів вищих технічних навчальних закладів (ВНЗ) до професійного самовдосконалення, спрямованого на розробку й обґрунтування його ефективної організації на основі визначення її специфічності порівняно з навчальним процесом, який відбувається в сучасній вищій технічній школі. Соціальне значення й актуальність якісної професійної підготовки майбутнього інженера, виявлені суперечності, недостатній рівень теоретичної дослідженості та практичної розробленості зазначеної проблеми, відсутність системного наукового аналізу професійної підготовки майбутнього інженера до професійного самовдосконалення, необхідність осмислення і виявлення педагогічних умов особистісно-професійного розвитку майбутнього фахівця інженерного профілю у вищому технічному навчальному закладі зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Теоретичні та методичні основи професійної підготовки майбутнього інженера до професійного самовдосконалення в умовах технічного університету”. Уточнити критерії і показники оцінювання ефективності підготовки майбутніх інженерів до професійного самовдосконалення та сформованості у студентів ВТНЗ готовності до професійного самовдосконалення. У цьому контексті формування готовності до професійного самовдосконалення у студентів ВТНЗ можна забезпечити за умов визначення сутності поняття “готовність до професійного самовдосконалення”, його базових складників, їх місця в системі професійної підготовки майбутніх фахівців, технологічного підходу до їх формування під час вивчення психолого-педагогічних й управлінських дисциплін. Загальна гіпотеза дослідження полягає в тому, що професійна підготовка майбутнього інженера до професійного самовдосконалення набуває ефективності, якщо: здійснюється відповідно до розроблених й обґрунтованих теоретичних і методичних основ, в яких відображено сучасні освітні парадигми й концепції, враховано тенденції, сучасний стан, вітчизняний і зарубіжний досвід підготовки майбутнього інженера до особистісно-професійного розвитку й самовдосконалення; спрямована на формування готовності майбутнього інженера до професійного самовдосконалення (мотиваційного, когнітивно-операційного і особистісно-діяльнісного компонентів як базових складників), здатного до особистісно-професійного розвитку й самоуправління.У першому розділі - “Теоретичні основи підготовки майбутніх інженерів у вищому технічному навчальному закладі” - проаналізовано тенденції суспільного розвитку й нові орієнтири вищої технічної освіти; обґрунтовано вимоги до професійної діяльності сучасного інженера; розглянуто сучасний стан підготовки майбутнього інженера до професійної діяльності; проаналізовано вимоги до професійної підготовки майбутнього інженера в міжнародному освітньому середовищі; розглянуто сучасні моделі професійної підготовки майбутнього інженера в країнах Європейського Союз; проаналізовано нормативне й методичне забезпечення професійної підготовки майбутнього інженера у вищих навчальних закладах освіти Російської Федерації. У другому розділі - “Теоретико-методологічне обґрунтування професійного самовдосконалення майбутнього інженера у вищому технічному навчальному закладі” - здійснено конкретизацію й обґрунтування важливих дефініцій, повязаних із професійним самовдосконаленням майбутнього інженера; розглянуто методологічні підходи дослідження проблеми підготовки майбутнього інженера до професійного самовдосконалення; подано всебічне теоретичне обґрунтування мети і змісту компонентів системи підготовки студентів ВТНЗ до професійного самовдосконалення; схарактеризовано критерії, показники й рівні сформованості у студентів готовності до професійного самовдосконалення.

Основний зміст роботи