Теоретичні проблеми законодавчого процесу - Автореферат

Національна академія наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наукОфіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Орзіх Марк Пилипович, завідувач кафедри, Одеська національна юридична академія доктор юридичних наук, професор Тодика Юрій Миколайович, завідувач кафедри, Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого доктор юридичних наук, професор Колодій Анатолій Миколайович, начальник кафедри, Національна академія внутрішніх справ України Обґрунтовується положення, що законодавчий процес є процесом творення права в державно організованому суспільстві, який здійснюється на підставі рішення верховної державної влади, заінтересованої у зміні нормативного змісту або форми вираження законів держави шляхом специфічної юридичної діяльності державного апарату - законодавчої діяльності. Аналізуються передумови і етапи становлення вітчизняного законодавчого процесу, особливості виявлення його загальної сутності в умовах незалежної України, досліджуються проблеми організації основних видів законодавчого процесу - конституційного, ординарного (парламентського) та субститутного законодавчого процесу. Формулюються наукові основи управління законодавчим процесом та методологічні підходи до його реформування. Ключові слова: законодавчий процес, юридичний процес, юридична діяльність, законодавча діяльність, юридична техніка, сутність законодавчого процесу, види законодавчого процесу, управління законодавчим процесом, правова політика, правова реформа.У процесі становлення правової системи в Україні впродовж 90-х років сформувалося законодавство, яке належним чином не забезпечує ефективного правового регулювання суспільних відносин у більшості галузей. Відтак, необхідним стає системне змінення політичних, економічних, соціальних, управлінських та інших відносин у контексті законодавчого процесу, з одночасним реформуванням цього процесу, без чого досягти цілеспрямованого впливу на поліпшення якості законодавства неможливо. Водночас невиправдано мало уваги приділяється теоретичному дослідженню таких актуальних проблем для теорії і практики як галузева побудова системи законодавства, визначення предмета закону, співвідношення понять нормотворчості, правотворчості та законотворчості, розмежування законодавчої та підзаконної нормотворчості, дослідженню питань юридичної та законодавчої техніки, питань організації управління законодавчим процесом, тощо. Важливо не лише знати, хто і як творить закони держави, але й чому саме у такий, а не інакший спосіб; чому саме такі, а не інші закони приймаються або не приймаються в той чи той період; нарешті, потрібно навчитися прогнозувати і планувати законотворення, ефективно управляти законодавчим процесом на основі пізнання його необхідності. Зокрема, історичний метод використано автором при дослідженні історичних передумов виникнення законодавчого процесу та його становлення в історичній перспективі, а також при дослідженні передумов і становлення законодавчого процесу в незалежній Україні; порівняльно-правовий метод дав змогу дослідити загальні риси та форми виявлення загальної сутності законодавчого процесу в різних правових системах, а також його особливості в Україні; метод системного та структурно-функціонального аналізу використано в частині дослідження законодавчого процесу як системного феномена, що дало змогу не лише окреслити його місце у правовій реальності, а й проаналізувати усі його основні складові як атрибута державного управління суспільством і виробити методологічні підходи щодо реформування існуючого в Україні законодавчого процесу; юридико-логічний метод застосовано, зокрема, при аналізі нормативно-правової бази дослідження, конституційно-правових джерел законодавства України, актів Конституційнгого Суду України тощо.У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, характеризується ступінь наукової розробки проблеми, визначаються мета і завдання дослідження, обєкт, предмет і методи дослідження, формулюється наукова новизна одержаних результатів, висвітлюється практичне значення результатів дисертаційного дослідження, особистий внесок дисертанта, наводяться дані про їх апробацію та публікації автора за темою дисертації.Юридичний процес у сфері юридичної діяльності, яка “дає закони” суспільству, виступає як законодавчий процес. Оскільки здійснення державним апаратом юридичної діяльності зводиться до вироблення законодавства, його реалізації й приведення у відповідність з ним діяльності субєктів у разі правопорушень, то саме у законодавстві, навколо якого формується зміст юридичної діяльності, треба шукати фактори, що зумовлюють необхідність здійснення юридичного процесу як процесу законодавчого. Підрозділ 1.2 “Законодавство як продукт юридичної діяльності” містить три пункти, в яких формується уявлення про законодавство.

2. Основний зміст роботи