Теоретичні проблеми господарського договірного права - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наукНауковий консультант: доктор юридичних наук, професор Пронська Граціелла Василівна, професор кафедри господарського та кримінального права Національного технічного університету „Київський політехнічний інститут” Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, академік Національної академії наук України, академік Академії правових наук України Мамутов Валентин Карлович, Інститут економіко-правових досліджень НАН України, директор (м. Донецьк) доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Замойський Ігор Євгенович, професор кафедри державно-правових дисциплін Донецького інституту економіки і господарського права доктор юридичних наук, академік Академії правових наук України Притика Дмитро Микитович, народний депутат України (м. Захист відбудеться 17 жовтня 2006 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.06 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.В умовах ринкового господарювання законодавець має вирішувати набагато складнішу задачу регламентації господарських договірних відносин, основу якої складає загальнодозвільний тип правового регулювання у поєднанні з елементами імперативності, необхідної, насамперед, для підтримання правопорядку у сфері економіки, забезпечення публічних потреб в певних товарах, роботах, послугах, захисту економічно слабкішої сторони в договорі. Господарського та Цивільного кодексів України склалися усі передумови для виведення досліджень господарсько-договірної тематики на інший, якісно новий рівень - створення загальної теорії господарського договірного права як одного з базових інститутів господарського права. Сучасна кодифікація господарського та цивільного законодавства України, в процесі якої в Господарському та Цивільному кодексах України знайшли закріплення загальні положення про господарські та цивільно-правові договори, надала додаткового імпульсу для розробки концептуальних засад формування, функціонування та подальшого розвитку господарського договірного права в системі права України, дослідження його функціональних звязків з її елементами, структури, системи джерел, особливих правових засобів, сформованих в рамках цього інституту, за допомогою яких має досягатися утвердження суспільного господарського порядку в економічній системі України. Мета дослідження полягає у створенні науково обґрунтованої концепції розвитку господарського договірного права як складової системи права України, визначенні основних напрямів розвязання важливої науково-прикладної проблеми правового регулювання господарських договірних відносин та забезпечення правового порядку у сфері господарювання в умовах соціально-орієнтованої ринкової економіки. Емпіричною основою дослідження є Конституція України, Господарський та Цивільний кодекси України, закони та інші нормативно-правові акти, якими регулюються окремі види договірних відносин в сфері господарювання, рішення Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного Суду України з питань застосування законодавства, розяснення та листи Вищого господарського суду з питань застосування законодавства щодо вирішення справ господарської юрисдикції, судові акти (рішення, постанови) місцевих господарських судів України, Вищого господарського суду України та Судової палати у господарських справах Верховного Суду України, постановлені при розгляді господарських договірних спорів, практика Антимонопольного комітету України, іноземне законодавство в частині регулювання підприємницьких (комерційних) договорів, Принципи міжнародних комерційних договорів та Принципи європейського договірного права.Звертається увага на полісемію терміну „договір” та різні рівні його розуміння в залежності від ракурсу дослідження: як дво-або багатосторонньої угоди/домовленості, яка слугує підставою виникнення відносин, за якими закон визнає правовий (юридичний) характер; як зобовязання (правовідношення), в якому управомоченій особі протистоїть конкретний зобовязаний субєкт і де праву однієї особи кореспондує обовязок іншої особи до відповідної поведінки; як різновиду спеціальних правових засобів - особливих юридичних утворень, призначених для організації та регулювання відповідних суспільних відносин, розрахованих на багаторазове використання, види та порядок застосування яких передбачені законодавством.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ