Проблема відсутності єдності у формулюванні назви сторони в трудових правовідносинах, яка використовує найману працю. Аналіз поняття "роботодавець" як юридичної або фізичної особи, яка використовує працю фізичних осіб за договором трудового найму.
Аннотация к работе
Харківський національний університет внутрішніх справЯкщо виходити зі змісту статті 21 КЗПП України, то під роботодавцем потрібно розуміти власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органа чи фізичну особу, з якою (яким) працівник уклав трудовий договір [2]. Так, скажімо, у статті 10 Закону України "Основи законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування" від 14.01.1998 № 16/98-ВР передбачено, що роботодавцем уважається власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності й господарювання та фізичні особи, які використовують найману працю; власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ і організацій (у тому числі міжнародних), філій і представництв, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України [3]. Згідно із Законом України "Про професійний розвиток працівників" від 12.01.2012 № 4312-УІ, роботодавцем визнається власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності й виду діяльності або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка, відповідно до законодавства, використовує найману працю [4]. Також у ТК РФ встановлено, що для цілей цього Кодексу роботодавцями - фізичними особами визнаються фізичні особи, які зареєстровані в установленому порядку як індивідуальні підприємці і здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, а також приватні нотаріуси, адвокати, котрі заснували адвокатські кабінети, й інші особи, чия професійна діяльність, відповідно до федеральних законів, підлягає державній реєстрації та (або) ліцензуванню, які вступили в трудові відносини з працівниками з метою здійснення зазначеної діяльності (роботодавці-індивідуальні підприємці). При цьому в ТК РФ передбачено, що якщо фізична особа здійснює підприємницьку діяльність у порушення вимог федеральних законів, зокрема без державної реєстрації та (або) ліцензування, і при цьому вона вступила в трудові відносини з працівниками з метою здійснення цієї діяльності, то вона також визнається роботодавцем і не звільняється від виконання обовязків, покладених на неї зазначеним Кодексом як на роботодавця - індивідуального підприємця [5].