Теоретичні основи використання криміналістичних знань під час розгляду кримінальних справ у суді - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук Робота виконана на кафедрі кримінального процесу і криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор, академік НАПРН України Нор Василь Тимофійович, завідувач кафедри кримінального процесу і криміналістики, Львівський національний університет імені Івана Франка, Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, академік НАПРН України заслужений діяч науки і техніки України Захист відбудеться “14” червня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.05 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м.У створенні ефективної системи протидії цьому явищу провідна роль належить наукам кримінального, кримінально-процесуального права, криміналістики, іншим галузям знань, які за своїм предметним призначенням покликані забезпечувати діяльність правоохоронних органів держави та судів, які здійснюють провадження у кримінальних справах. Як розгляд кримінальних справ у суді в цілому, так і усунення та виправлення помилок, недоліків, прогалин досудового розслідування зокрема, можливе лише за умов високопрофесійної судової діяльності, що комплексно реалізується суддями, прокурорами - державними обвинувачами і адвокатами-захисниками. Найдоцільнішими, як видається, є напрями дослідження використання криміналістичних знань під час судового розгляду кримінальних справ, що стосуються подальшого удосконалення наукової доктрини щодо необхідності використання досягнень криміналістики під час розгляду кримінальних справ у суді та потреби практичного забезпечення професійних учасників цього розгляду (передусім, суддів, прокурорів - державних обвинувачів та адвокатів-захисників) знаннями сучасної криміналістики. Науковою метою дослідження є розвиток наявних наукових положень криміналістики, які використовуються у судовому розгляді, конкретизуванні основ його організаційно-тактичного і методичного наповнення та напрацюванні науково-практичних рекомендацій щодо поєднання положень тактики і методики судового слідства в окремому судовому розгляді кримінальної справи. Для вирішення поставлених завдань у дослідженні використовувалися загальнонаукові методи пізнання, зокрема: а) чуттєво-раціональні (спостереження, описування, порівняння) - для визначення поняття та сутності криміналістичних знань у правосудді, аналізу й узагальнення наявних наукових розробок з проблематики правової допустимості та теоретико-прикладної необхідності використання криміналістичних знань у ході судового розгляду кримінальних справ та ін.; б) евристичні (історичний, системно-структурний) та формально-логічні (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія ) - для вивчення розвитку уявлень про криміналістику, її систему та структуру складових, обєкти і предмет цієї галузі знань; для узагальнення матеріалів кримінальних справ з метою виділення особливостей реалізації відповідними субєктами судочинства своїх процесуальних функцій; в) соціолого - статистичні (анкетування, інтервювання, класифікація, групування, типологія, зведення, аналіз кількісних показників тощо) - для класифікації та типізації істотних ознак тих чи інших складових криміналістичних знань; для опитування суддів, прокурорів - державних обвинувачів, адвокатів - захисників за спеціально розробленою анкетою, яке дозволило зясувати їх уявлення про допустимість і необхідність використання криміналістичних знань у здійсненні правосуддя у кримінальних справах; для обґрунтування висновків за результатами узагальнення матеріалів кримінальних справ й опитування окремих груп респондентів за спеціальною програмою, зясування наявності чи відсутності у розробці в рамках криміналістики тих або інших рекомендацій щодо уефективлення розгляду кримінальних справ у судах.Дослідженням з позиції філософії певних аспектів поняття "знання", визначенням та узагальненням наявних у спеціальній літературі поглядів з цього питання зроблено висновок, що знання - це своєрідна соціальна та індивідуальна память, спосіб збереження і використання набутої (або щойно створюваної) інформації (відомостей), результат суспільно-матеріальної і духовної діяльності людей, наслідок здійснюваного ними процесу пізнання закономірних відображень оточуючого їх середовища, відносин його субєктів, істинність якого перевіряється практикою; це віддзеркалення усвідомленої дійсності у вигляді сприйнять, уявлень, понять, суджень і теорій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ