Теоретичні основи та актуальні проблеми сучасної дидактики - Монография

В.О. ВИХРУЩ ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ДИДАКТИКИ Тернопіль 1997 Рекомендовано Вченою Радою Тернопільського експериментального інституту педагогічної освіти. Вихрущ В.О. Теоретичні основи та актуальні проблеми сучасної дидактики: Навчальний посібник для педагогічних університетів. Предмет і завдання сучасної дидактики Розділ II. Пізнавальний процес: особливості, структура, організація Тема II. Структура пізнавального процесу Розділ III. Проектування дидактичного процесу Тема IV. Дидактичні аспекти розвивального навчання Тема VII. Передові дидактичні технології Розділ IV. Зміст освіти в сучасній школі Тема IX. Теорія учіння (спроба психолого-дидактичного аналізу) Тема XI. Контроль, перевірка знань, умінь і навичок учнів Розділ VII. Дидактична технологія - основа оптимізації навчального процесу Додаток І Додаток II Додаток III Глосарій Бібліографія Передмова Завдання дидактичної підготовки майбутнього вчителя на сучасному етапі обумовлено у першу чергу метою, яка поставлена суспільством перед освітою, школою, - необхідністю - формування ... функціонально грамотної особистості, прилученої до національних та загальнолюдських цінностей. Тому вчителю недостатньо володіти науковими основами організації навчального процесу. Він повинен бути обізнаний із тенденціями розвитку дидактики, володіти основами нових технологій, раціонально будувати процес пізнання, вміти об’єктивно і грамотно аналізувати результати свого дидактичного впливу. Разом з тим, сучасний вчитель повинен бути ознайомлений з альтернативними концепціями організації навчального процесу у вітчизняній та зарубіжній дидактиці, основними напрямками наукових пошуків. Окремі розділи пропонованого підручника виділено з урахуванням основних видів дидактичної діяльності вчителя. Це спроба узагальнити психолого-педагогічні дослідження учбової діяльності і розкрити суть навчального процесу як дійсно двосторонньої взаємодії вчителя і учня. Автор вважає, що тільки через усвідомлення основ учіння як дидактичної діяльності можна дійсно забезпечити учневі роль активного суб’єкта у навчанні. З метою надання курсу дидактики практичного спрямування введено розділ Дидактична технологія - основа оптимізації навчального процесу, у якому подаються конкретні рекомендації щодо вибору змісту, методів, форм учбової діяльності, аналізу навчального процесу. Зокрема, розкрито основи єдності навчання і виховання, специфіку навчального процесу, суть дидактичних законів і закономірностей. Вводяться поняття: тип навчання, види дидактичної діяльності, види дидактичної взаємодії, дидактичне спілкування тощо. З метою поглиблення одержаних теоретичних знань, пропонується література для додаткової самостійної роботи. Вправи, запитання та завдання, вміщені у кінці кожного параграфа сприяють усвідомленню й осмисленню одержаних знань і передбачають різні рівні пізнавальної активності студентів. ПРЕДМЕТ ДИДАКТИКИ. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕОРІЇ НАВЧАННЯ. У перекладі на українську мову означає вчити, наставляти, доводити, а також вчитися. Поряд з дидактикою, відомою як загальна дидактика, з’являється термін конкретна дидактика, або методика навчання певного навчального предмета. Водночас, як зазначає В. Оконь, уже в XVII ст. у Німеччині вчений Д. Морхоф впровадив своє поняття, що називало галузь, яка вивчає проблеми змісту освіти. До цього часу така галузь є тільки у США та у ФРН. У тих країнах, де дидактика не має статусу самостійної науки (англомовні країни і Франція), її проблеми розв’язують у рамках інших наук, зокрема педагогічної психології. СИСТЕМА ДИДАКТИЧНИХ НАУК СКЛАДАЄТЬСЯ 3 ТАКИХ КОМПОНЕНТІВ: традиційна шкільна дидактика - теорія навчання, яку традиційно застосовують у школі, зокрема в початковій; експериментальна дидактика передбачає створення альтернативних підходів і методик навчання дітей в середній школі загалом, на окремих вікових етапах. Масово в традиційній школі не впроваджується; дидактика обдарованих дітей - у кожному класі є кілька учнів, які мають високі потенційні можливості розвитку. Для них потрібна спеціальна методика, навчальні програми, тип навчання; дидактика допоміжної школи - передбачає роботу з психічно відсталими дітьми; дидактика дітей з фізичними вадами - спрямовує роботу з учнями, які мають дефекти слуху, зору, мовлення; автодидактика (автор цього напряму В.П. Курінський), яка орієнтує на самоформування особистості; загальна дидактика - охоплює основні проблеми організації і змісту навчального процесу, його закономірності на всіх етапах навчання, незалежно від віку учнів; дидактика малокомплектної школи - своєрідна теорія навчання в умовах різновікової групи; реабілітаційна дидактика - предметом дослідження є навчальний процес у спеціальних умовах з урахуванням соціального статусу учня (учнів) (індивідуальне навчання школярів, навчання в школі-інтернаті); альтернативна дидактика - теорія навчання, сформована на методології, протилежній традиційній (вальдорфська педагогіка, дидактика С. Френе, М. Монтессорі та ін.). Навчання в широкому соціальн