Теоретичні основи системно-функціональної організації процесу звукоутворення на скрипці - Автореферат

Національна музична академія України ім.Робота належить до науково-теоретичного напрямку музичної науки, у основі якого є дослідження, теоретичне обгрунтування умов функціонування виконавського апарату інструменталістів, як важливої складової частини розвитку виконавської майстерності. У роботі вивчається та частина виконавського апарату, що забезпечує звуковідтворення на інструменті - роботу правої руки скрипаля й смичка, оскільки звук є одним з основних якісних критеріїв виконавства. Актуальність теми, що розроблялася, ми вбачаємо: в необхідності узагальнення емпіричного та теоретичного досвіду, накопиченого скрипковими виконавськими школами минулого, а також дослідженні та обгрунтуванні технології звукоутворення на скрипці на сучасному рівні розвитку науки; Мета роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні, розрахунках та експериментальній перевірці закономірностей реагування скрипкових струн на константні та адекватні дії на них скрипкового смичка в різних умовах його роботи, і встановленні доцільності формування технології рухів звуковидобуваючої частини виконавського апарату скрипалів. Наукового підгрунтя вимагають усі аспекти виконавства: технологія професійних рухів, психологічні передумови формування та розвитку виконавського та навчального процесів, організація практичної діяльності.Наведено приклади такої систематизації, у якій визначено 3 або 5 періодів у розвитку та трансформуванні способів сполучення правої руки скрипаля із смичком. Як характерна особливість багатьох концепцій і досліджень, що існують, та періодизації в еволюційному процесі постановки визначено, що автори приймали за основу зовнішні розбіжності у триманні смичка, віддавали перевагу то механічному, то анатомічно-фізіологічному підходу у методиці вирішення проблем формування елементів постановки правої руки скрипаля, при тому кожен з них керувався у своїх висновках власними критеріями оцінок (слух, досвід). Усі дослідження другого періоду цілком відповідають рівневі розвитку науки на цьому етапі її розвитку - дослідження та висновки мають емпіричний характер і, внаслідок відсутності науково обгрунтованих критеріїв оцінок, їм притаманний суперечливий характер, що відображає різницю у шляхах дослідження, а не у сутності процесів. Проте належить відмітити, що бурхливий розвиток таких наук як анатомія, фізіологія, фізика (зокрема, механіка, акустика, матеріалознавство) надали дослідникам змогу заглибити і розширити межі пошуків і розвідок у галузі скрипкового виконавства, але загальним недоліком усіх цих робіт була відсутність можливості отримати обєктивні науковообгрунтовані висновки досліджень. У розділі 2.2 виконавський апарат скрипаля вперше визначено як біомеханічну систему, складові частини якої: біологічна - виконавець і механічна, що складається, у свою чергу, з двох частин - скрипки та смичка.Дослідження процесу звуковидобування смичком і - вперше - зворотного йому, процесу звуковідтворення на скрипці за допомогою сучасних компютерних технологій дозволяють зробити такі висновки: - багатовікова історія розвитку теорії скрипкового виконавства містить у собі надзвичайно суперечливі висновки щодо технології звуковидобування лише тому, що маючи спільний розвиток із загальними законами розвитку науки, лише зараз набула можливості одержувати науковообгрунтовані критерії оцінки кожної із складових виконавського процесу, звуковідтворення, зокрема; наукове підгрунтя технологічних процесів скрипкового виконавства, основи якого закладаються даною працею, допоможе не лише успішно долати наявні помилки у технології виконавства, а й матиме суттєве профілактичне значення для запобігання їх виникнення; психологічні аспекти процесу звуковидобування на скрипці - орієнтування, діагностика, прогнозування, переосмислення методики виконання технологічних елементів скрипкового виконавства із врахуванням результатів досліджень, мають вирішальне значення для подальшого перспективного розвитку і успішного втілення у виконавську практику сучасних наукових досліджень; експериментальне дослідження процесів звуковидобування і звуковідтворення на скрипці за допомогою смичка, що працює незалежно від особистісного впливу виконавця, унаочнило та виявило досі невідомі якісні характеристики інструменту і надало наукового підгрунтя багатьом технологічним особливостям скрипкового виконавства; як свідчить практика, застосування нових технологічних ігрових характеристик скрипки значно спрощує процеси оволодіння певними виконавськими прийомами звуковидобування, покращує звуковідтворення, завдяки удосконаленню технології значно прискорює процес оволодіння навичками гри на скрипці, підвищує доцільність ігрових рухів у цілому.