Теоретичні основи організації активного туризму для неповносправних - Лекция

На тему: «Теоретичні основи організації активного туризму для неповносправних»Туризм та екскурсії сприяють взаємному збагаченню культур, відкривають людям доступ до всього найкращого, що несе в собі культура кожного народу, дозволяють на якийсь період забути про незгоди і проблеми повсякденного життя, придають сили духу і ентузіазму. Заповітна безкоштовна путівка (досить рідкісна в наші часи!) - нібито єдина нагода для людини з особливими потребами провести час із користю для здоровя. Такі речі як важливість залучення людей з неповносправністю у суспільне життя і зміна ставлення до них здорових людей, змусили сконцентруватися на якості життя і стати другим ключовим пунктом для нового визначення. Доступний туризм - це набір послуг та зручностей для окремих осіб з особливими потребами, до яких відносяться люди із інвалідністю, люди старшого (похилого) віку, вагітні жінки, батьки із дітьми, люди із тимчасовим порушенням здоровя і втратою дієздатності; туристи із візками. В World Programme of Action Concerning Disabled Persons (Світовій Програмі Дій щодо Неповносправних осіб) та в Стандартних Правилах Рівності для Осіб з Неповносправністю (The standard Rules on the Equalization of Opportunities for Persons with Disabilities) зазначається, що труднощі, з якими стикається несправна особа, які обмежують виконання нею суспільної ролі, характерної для її віку, статі, приналежності до суспільної групи, не є результатом виключно вроджених вад чи хвороби.Ця політика часто змінювалась: пройшла шлях від звичайного догляду за інвалідами в спеціальних закладах до отримання освіти дітьми-інвалідами і реабілітації осіб, які стали інвалідами вже у зрілому віці. Ця концепція враховувала тісний звязок між обмеженнями, з якими стикається інвалід, структурою і характером середовища, яке його оточує і відношення населення до інвалідів. Найбільш важливим результатом Міжнародного року інвалідів (1981 рік) була Всесвітня програма дій по відношенню до інвалідів, прийнята Генеральною Асамблеєю в її резолюції 37/52 від 3 грудня 1982 року. Крім того, вперше інвалідність була визначена як функція відношень між інвалідами та їх оточенням. В 1987 році в Стокгольмі було проведено Глобальну нараду експертів для огляду ходу здійснення Всесвітньої програми дій по відношенню до інвалідів в середині Десятиліття ООН.В цьому процесі важливу роль відіграє туризм, який дозволяє відпочивати активним способом, повязувати процес пізнавання безпосередньо через контакт з відповідними територіями і обєктами, для осіб з дисфункцією зору і дисфункцією органів руху дає загальне піднесення рухової справності, унезалежнення від допомоги інших осіб, навчання переконання у власній справності і життєвій придатності. Туризм як один із видів активного відпочинку має оздоровчу дію та сприяє розвитку й удосконаленню фізичних якостей, позитивно впливає на розумову, фізичну працездатність і здоровя. Dega, так як і спорт, туризм мусить бути узгодженим з процесом реабілітації, має бути підібраним відповідно до їх фізичних і психічних можливостей. Туризм повинен бути безпечним для туристів та оточення, знімати комплекси, приносити задоволення. Заняття туризмом можуть протистояти гіпокінезії, тобто браку руху, усунути відчуття меншовартості, інтегрувати осіб з вадами в суспільство.

План

1. Суть дефініції «неповносправність»

2. Історичні аспекти ґенези туризму для неповносправних

3. Роль і місце туризму в системі оздоровлення та соціальної інтеграції неповносправних осіб

1. Суть дефініції «неповносправність»