Теоретичні основи інноваційної політики держави - Курсовая работа

Актуальність теми полягає у переході України до інноваційної моделі розвитку і створення належних стимулів для поширення інноваційної моделі туристичної поведінки українського бізнесу стає одним із найбільш визначальних завдань туристичної політики держави. Разом з тим на сьогодні мало висвітлено питання щодо комплексу політико-правових, фінансових, організаційних, технологічних та інших перешкод, які фактично блокують масову реалізацію інновацій в Україні. Гончарова зазначила, що ефективне здійснення інноваційної політики потребує послідовного застосування розгалуженого інструментарію засобів державного регулювання, глибокого професійного аналізу умов здійснення інноваційної політики та рішучих активних дій щодо її реалізації. Здійснюючи хибну політику, сконцентровану суто на розподілі дефіцитних ресурсів, був витрачен час і кошти, але не досягнуто мети - не створено умов для інноваційного розвитку України. Мета і предмет дослідження зумовили вирішення наступних задач: - вивчення теоретичної бази іноватики, інноваційної політики та державного регулювання в Україні;Терміни «новина», «новація», «інновація», «нововведення» широко використовуються в літературі, у повсякденній практиці і нерідко ототожнюються, хоча дещо різняться за своєю сутністю. Поняття «нове», «новина», «новація», «інновація», «нововведення» віддзеркалюють шлях розвитку, який веде до змін через прискорення поступовості руху та оновлення всіх елементів процесу: принципів, методів, цілей, що потребує подолання укорінених звичок, взаємозвязків, стійких тенденцій і породжує нову якість, як-то: оновлену матеріально-технологічну базу, систему управління, суспільні відносини, новий спосіб життя, новітні життєві стилі. Виникла нова галузь науки - інноватика, яка вивчає закономірності процесів розвитку, формування новацій, нововведень, механізмів управління змінами, подолання опору нововведенням, адаптації до них людини, використання та поширення інноваційних потоків, інноваційної діяльності, їх вплив на сферу конкуренції, на розвиток суспільства в цілому [7]. На відміну від стихійних, спонтанно виникаючих змін, інноватика вивчає механізми ініційованих і контрольованих змін, які відбуваються внаслідок раціонально-вольових дій. Мета державної інноваційної політики - формування у країні таких умов для діяльності господарюючих субєктів, за яких вони були б зацікавлені і спроможні розробляти і виготовляти нові види продукції, впроваджувати сучасні наукомісткі, екологічно чисті технології та розширювати на цій основі свої ринки збуту [19].Методи державного регулювання інноваційної діяльності - прямі та опосередковані способи впливу органів державного управління на поведінку субєктів інноваційної діяльності з метою підвищення їх інтересу до створення, освоєння і поширення інновацій та реалізації на цій основі інноваційної моделі розвитку країни. Інструменти (засоби) державного регулювання інноваційної діяльності - акти нормативно-правового або директивного характеру, які регулюють окремі аспекти інноваційної діяльності. До них відносять передусім податкові пільги, пільгове кредитування і субсидування; страхування і гарантування, надання прав на прискорену амортизацію устаткування; розвиток державою патентного права, правничих засад виробництва та споживання якісної продукції - системи стандартизації і сертифікації виробництв та окремих видів продукції, регулювання монопольних підприємств і видів діяльності, дозвіл тимчасової монополії інноватора. Інновація являє собою адаптацію ідей і товарів у вигляді працездатних і продуктивних застосувань на конкретному товарному ринку або технологічних процесах окремих підприємств.Державне регулювання інноваційного розвитку - це сукупність заходів прямого та не прямого впливу держави на інноваційну діяльність та механізмів державного регулювання, що забезпечують збалансованість нормативно-законодавчої бази і взаємодії органів влади спрямованої на соціально-економічний розвиток країни в цілому. Інноваційний процес визначається подвійною природою інновації, а саме: як безпосереднього досвіду, сформованого в рамках конкретного виду діяльності, з одного боку, і як нового досвіду, що набув загально соціального та загальнокультурного значення, - з іншого [4]. Інноваційний процес - перетворення нових видів і способів людської життєдіяльності (інновації) на соціально-культурні норми й зразки що забезпечують їхнє інституціональне оформлення інтеграції і закріплення сфері духовної і матеріальної культури суспільства.

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи інноваційної політики держави

1.1 Інноваційні процеси як обєкт державного регулювання

1.2 Методи й інструменти державної інноваційної політики

1.3 Інноваційні процесі державної політики в туризмі

2. Аналіз державного регулювання інноваційної діяльності в Україні

2.1 Інноваційний менеджмент сучасного туристичного ринку

2.2 Інструменти державної підтримки інновацій в туризму

2.3 Правове регулювання інноваційної діяльності в Україні

3. Закордонний досвід інвестиційно-інноваційної діяльності

3.1 Характеристика інновації в США

3.2 Іноземний досвід як модель державного регулювання інноваційних процесів в Україні

Висновок

Список використаних джерел