Теоретичні основи формування виконавської майстерності гітариста - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені П.І.ЧАЙКОВСЬКОГООфіційні доктор мистецтвознавства, професор, опоненти: член-кореспондент Академії мистецтв України Терещенко Алла Костянтинівна Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнографії імені М.Т.Рильського НАН України, провідний науковий співробітник відділу мистецтвознавства (Київ) кандидат мистецтвознавства, доцент Сидоренко Вікторія Леонідівна Львівська Національна музична академія України імені М.В.Лисенка Міністерства культури України, доцент кафедри народних інструментів Захист відбудеться «28» вересня 2011. о _16_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.005.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук у Національній музичній академії України імені П.І.Чайковського, за адресою: 01001, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної музичної академії України імені П.І.Чайковського за адресою: 01001, м. Коло проблем включає кардинальні питання художньої техніки гітариста - орієнтація, координація, синхронність рухів як фактор свободи виконавського апарату - та її психофізіологічні передумови - загальна характеристика психо-моторних дій, виконавський тонус, технічна домінанта, що становить психологічний аспект виконавської техніки. Значну увагу приділено специфічно-виконавським аспектам - органіці та естетиці гітарного звука, його тембро-динамічним складовим, штриховій техніці та аплікатурі; більш вузьким реалізуючим специфічним факторам - техніці правої та лівої рук, питанням їх автоматизації, позиційній грі та вібрації, слухо-моторній памяті на грунті контрольованих попереджуючих слухових уявлень, що формують навички психотехніки.Загальнодіалектичний процес розвитку професійного музичного мистецтва обумовлює неухильне зростання професіоналізму в галузі академічного мистецтва на народних інструментах, невідємною складовою якого є гітарне виконавство. Зявилась нова генерація виконавців та педагогів, новий репертуарний пласт, нові засоби виражальності; в інструмент внесено низку конструктивних вдосконалень, що помітно розширило спектр технічних виражальних засобів, обумовило деякі нові підходи до класичних традицій, що відображають загальну творчу тенденцію оновлення музики ХХ ст. Ці новації в гітарному мистецтві, в свою чергу, обумовлюють потребу перегляду традиційних методик, з орієнтацією на нові підходи у формуванні виконавської майстерності талановитої молоді з застосуванням новітніх методик у суміжних сферах музичної педагогіки й виконавства. Дисертаційне дослідження здійснено в руслі науково-дослідницьких програм кафедри народних інструментів і кафедри теорії, історії та музичної педагогіки НМАУ ім.П.І.Чайковського, згідно з перспективним планом науково-дослідницької діяльності Національної музичної академії України ім.П.І.Чайковського (тема №18 «Музичне виконавство: історія та теорія»). Робота грунтується на загальних та фахових дослідницьких методах і засадах, зокрема: обєктивності, історизму, системно-структурної цілісності, логіки, аналізу й синтезу, порівняння, диференціації, інтеграції, міжжанрової, порівняння, музикознавчого аналізу; важлива роль у дослідженні належить узагальненню особистого багаторічного виконавського та педагогічного досвіду пошукувача.Вельми широке коло питань виконавського професіоналізму висвітлюється через призму вузького кола проблематики, зокрема: - пристосування музично-виконавських рухів та засобів інтонаційно-смислового артикулювання до художньо-виражальних можливостей гітари, її інструментальної органіки - як аспект у формуванні виконавської художньої майстерності гітариста; цілеспрямованість послідовно-логічних музично-ігрових дій музиканта як процесу інтерпретаційно-змістовного самовираження особистості виконавця при втіленні драматургії в мікро-макрінтонуванні, що створює й характеризує художню якість формування виконавської майстерності музиканта. Розвиток віртуозності виконання по суті означає, по-перше, розширення діапазону дії виражальних засобів інтонування музики на мелодійній основі, по-друге, віртуозність втілення змісту, притаманна композиторському задуму, само стає явищем художнім, змістовним емоційно та інтелектуально. Співвідношення музично-образних і технічних аспектів виконання та їх взаємопроникнення вибудовується в напрямку від сприйняття та осмислення музики до технічної роботи, а потім, в процесі технічного опанування, до більш високого осмислення музики, де виконавська техніка не механічно відтворює інтепретаційні наміри артиста, але й сама, в міру своєї досконалості, позитивно впливає на творчу думку, формуючи образнсть інтерпретації. Інтелектуальна память зберігає логічні категорії музичного матеріалу: структуру твору, послідовність технічних прийомів виконання, осмислення тонального плану, фактури, голосоведення, динамічного та драматургічного розвитку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ