Теоретичні основи формування і функціонування гідроекосистем малих водосховищ різного цільового призначення степової зони України в умовах антропогенного навантаження - Автореферат

ІНСТИТУТ АГРОЕКОЛОГІЇ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУКНауковий консультант: доктор сільськогосподарських наук, професор, Ісаак Михайлович ШЕРМАН, Херсонський державний аграрний університет, декан рибогосподарсько-екологічного факультету Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор Микола Олександрович КЛИМЕНКО Національний університет водного господарства і природокористування (м. Рівне), зав. кафедри екології доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Надія Іллівна ВОВК Національний аграрний університет (м.Україна належить до вододефіцитних держав, тому вона має значні запаси штучних водних ресурсів, до складу яких входить понад 250 тис. га малих водосховищ різних походження і цільового призначення. В останні роки екологічна ситуація на малих водосховищах погіршується внаслідок зростаючого антропогенного навантаження, що призвело до якісних і кількісних змін водного середовища і донних відкладів, безпосередньо вплинуло на гідробіоценози. Особливої актуальності набувають питання оцінки стану гідроекосистем малих водосховищ згідно з вимогами водокористувачів, фіксації та прогнозуванні змін, що відбуваються в них під дією антропогенних чинників, обґрунтування на їх підставі компенсаційних природо-й водоохоронних заходів. Вона була складовою частиною науково-дослідної роботи кафедр екології і рибництва рибогосподарсько-екологічного факультету Херсонського державного аграрного університету (до 1998 р. Херсонського державного сільськогосподарського інституту) в межах галузевої науково-технічної програми 0.СХ.47 за темою 01.10.Д “Розробити і впровадити рекомендації щодо рибогосподарського використання водойм комплексного призначення Півдня України” (1989 р.), держбюджетної тематики проекту “Риба” (1991…1997 рр.) Мінсільгосппроду України за завданнями 13.03 “Розробити ресурсозаощаджуючу технологію виробництва риби на базі малих водосховищ Півдня України” (№ держ. реєстр. Мета і завдання досліджень - сформулювати головні положення теорії формування і функціонування водних екосистем в умовах зростаючого антропогенного навантаження, забезпечити поліпшення якості води евтрофікованих малих водосховищ різного цільового призначення Степової зони України шляхом раціонального використання продуцентів і консументів різних трофічних рівнів.Домінування випаровування води з водної поверхні створює негативний водний баланс акваторій, спричинює рухому рівновагу гідроекосистем малих водосховищ, викликає напружений гідрологічний режим і тенденцію до поступового підвищення рівня мінералізації. За цільовим призначенням досліджувана група представлена трьома типами водосховищ: питного і технічного призначення - 13 водойм загальною площею 4109 га; зрошувального - 28 водойм загальною площею 3876 га, що обєднують усі водосховища, функціонування яких повязане з технологією зрошувального землеробства; акумуляторами скидних іригаційних вод - 15 водойм загальною площею 4785 га. За критерієм мінералізації водосховища питного і технічного призначення характеризуються найвищою якістю і належать до прісних водойм (I клас), гіпо-та олігогалінної категорій (1…2); водосховища зрошувального використання представлені прісними (I клас) і солонуватими (II клас) водоймами, які розподілені між гіпо-, оліго-і ?-мезогалінними категоріями (1…3); водойми-акумулятори, що утримують відпрацьовану іригаційну воду, мають найгіршу якість води, переважна їх більшість належить до солонуватих акваторій, ?-?-?езогалінних категорій (3…4). За критерієм активної реакції (РН) середовища малі водосховища розподілені між усіма класами і категоріями якості вод, але серед питного і технічного призначення домінують акваторії з чистими водами, зрошувальні мають різні рівні забруднення, більшість водойм-акумуляторів слабко і помірно забруднені. Переважна більшість малих водосховищ незалежно від цільового призначення за середньосезонними біомасами фітопланктону представлена брудними, ?”-мезосапробних і політрофних акваторій (IY клас, 6 категорія), окремі водойми належать до помірно забруднених (III клас, 5 категорія) або дуже брудних (Y клас, 7 категорія) акваторій.Переважна більшість малих водосховищ, площа яких коливається від 15 до 1200 га, характеризується мілководністю (середні глибини 4,4 м) і прозорістю води 0,7…1,4 м. Угруповання гідробіонтів різних трофічних рівнів малих водосховищ мають характерні риси для евтрофікованих слабопроточних та стоячих водойм з відносно збіднілим видовим складом та невеликою різноманітністю домінуючих видів, з підвищеними біомасами розвитку. Основу іхтіофауни малих водосховищ, у формуванні якої переважають стихійні процеси, складають малоцінні короткоциклічні види риб, що виключає можливість досягнення біомеліоративного ефекту і раціональної їх рибогосподарської експлуатації, призводить до поступового накопичення органічної маси автохтонного походження та спричинює вторинне забруднення.

Основний зміст роботи