Визнання та підтримка пріоритетності прав людини, як найвищої державної та соціальної цінності. Правове забезпечення національної трансплантології. Дефіцит донорських органів. Юридична модель отримання дозволу особи на вилучення донорського органу.
Аннотация к работе
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВИЛУЧЕННЯ ДОНОРСЬКИХ ОРГАНІВ ТА ТКАНИН ЛЮДИНИ В УКРАЇНІОднією з невирішених проблем сучасної трансплантології є дефіцит донорських органів [1], а його головною причиною вважають чинну юридичну модель отримання дозволу особи на вилучення донорського органу - презумпцію незгоди. Якісно новим етапом правової регламентації трансплантації органів та тканин в Україні став 1999 р., коли 16 липня Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині" (далі - Закон). В світовій практиці успішно застосовуються дві основні юридичні моделі, які регулюють процедуру отримання згоди на вилучення анатомічного матеріалу - "презумпція незгоди" і "презумпція згоди". Прихильники змін чинного законодавства вважають, що в основі вирішення цієї проблеми є обрання іншої моделі отримання згоди на вилучення - у випадку України це зміна презумпції незгоди на презумпцію згоди. З позиції права людини на життя, "презумпція згоди" на вилучення анатомічного матеріалу, позбавляє особу її виключного права вирішувати долю свого фізичного тіла [7], крім того, така юридична модель може сприяти процесу криміналізації трансплантології в Україні.