Теоретичні аспекти оцінки інвестиційної діяльності - Дипломная работа

Це обумовлено тим, що інвестиції торкаються самих глибинних основ господарської діяльності, визначають процес економічного росту в цілому. У сучасних умовах господарювання інвестиції виступають найважливішим фактором забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, забезпечення технічного переоснащення підприємств. Вирішення цих питань повязано насамперед з урахуванням особливостей господарювання окремих підприємств і фінансовим забезпеченням їхньої інвестиційної діяльності, що неможливо без концентрації і раціонального використання наявних фінансових ресурсів. При цьому виникає ряд задач, що повязані з процесом управління фінансовим забезпеченням інвестиційної діяльності, а саме: раціональним використанням власних фінансових ресурсів, залученням додаткових засобів, визначенням оптимального співвідношення між обсягом власних і залучених ресурсів.Так Франсуа Кене (1694-1774), намагаючись визначити інвестування як обєктивну необхідність, прийшов до висновку про те, що інвестиції є необхідною умовою збагачення суспільства. У той же час найбільш повний розвиток дана теорія знайшла у роботах Жана Батиста Сея (1767-1823), де розглядаються інвестиції як фактори росту окремих господарюючих субєктів економіки та економіки в цілому. Однак, незважаючи на таку розмаїтість теорій інвестицій, існує багато невизначеностей і розбіжностей у трактуваннях категорії «інвестиції», термінів «інвестиційна діяльність», «інвестиційний процес», немає однозначного тлумачення поняття «інвестиційні ресурси», що в остаточному підсумку ускладнює рішення як наукових, так і практичних задач. У той же час, якщо розглядати ретроспективу, то існують різні трактування категорії «інвестиції»: - Франсуа Кене розглядав інвестиції як необхідні для виробництва витрати, що відбивають вартість товарів. у Законі України «Про інвестиційну діяльність» під інвестиціями розуміються усі види майнових і інтелектуальних цінностей, вкладених в обєкти підприємницького й іншого видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (доход) чи досягається соціальний ефект.Найбільш типові помилки полягають в тому, що під інвестиціями розуміється будь-яке вкладення коштів, яке може і не приводити до збільшення капіталу чи отримання прибутку; ідентифікація терміна «інвестиції» з терміном «капітальні вкладення». До них відносяться: прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обовязкових платежів; амортизаційні відрахування; раніше виконані довгострокові фінансові вкладення, строк сплати яких закінчується в поточному періоді; реінвестований прибуток шляхом продажу частини основних фондів; страхова сума відшкодування збитків викликаних втратою майна; частка зайвих оборотних активів, що іммобілізується в інвестиції; гранти. Ця частка прибутку може використовуватися на інвестиції в складі інвестиційного (або фонд розвитку виробництва),інноваційного фондів створених на підприємстві. Варто також підкреслити, що перевага того чи іншого джерела у формуванні інвестицій і фінансовому забезпеченні проведення інвестиційної діяльності багато в чому залежить: від конкретних умов господарювання: фінансового стану субєкта, що здійснює свою інвестиційну діяльність; вибору обєкта інвестування; форми вкладення інвестицій і участі потенційних інвесторів. Разом із тим, у силу того, що підприємство здійснює свою діяльність, у тому числі й інвестиційну, у деякім зовнішнім оточенні слід розрізняти у фінансовому забезпеченні ряд етапів, більшість з яких є складовою частиною інвестиційної діяльності, такі як:-залучення різних інвестиційних ресурсів (фінансових, трудових, природних, капітальних).З погляду управління фінансовим забезпеченням інвестиційної діяльності під обєктом управління варто розуміти інвестиційні ресурси, а під субєктом управління ті організаційні структури, що тією чи іншою мірою здійснюють вилив на інвестиційні ресурси, необхідні підприємству для здійснення його інвестиційної діяльності. Тоді суть впливу субєкта управління на обєкт управління в сфері фінансового забезпечення інвестиційної діяльності, виходячи із сутності управління фінансовим забезпеченням інвестиційної діяльності полягає:-по-перше, у виборі джерел для залучення додаткових фінансових засобів; Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію управляючої системи на споживача, тобто при розробці чи удосконаленні механізму управління фінансовим забезпеченням інвестиційної діяльності необхідно як мінімум враховувати величину витрат, що використовуються для залучення позикових засобів, тому що в кінцевому рахунку ці витрати будуть віднесені на знов створену продукцію.