Теоретичні і прикладні основи оцінювання родючості скелетних ґрунтів Криму та освоєння їх під плодові і горіхоплідні культури - Автореферат

Національний науковий центр Теоретичні і прикладні основи оцінювання родючості скелетних ґрунтів Криму та освоєння їх під плодові і горіхоплідні культуриРобота виконана в Нікітському ботанічному саду - Національному науковому центрі Української академії аграрних наук Докучаєва, завідувач кафедри ґрунтознавства доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УААН Мазур Генріх Адольфович, Національний науковий центр “Інститут землеробства УААН”, завідувач лабораторії агроґрунтознавства доктор сільськогосподарських наук, професор Захист відбудеться “12” травня 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.354.01 у Національному науковому центрі “Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н.У Концепції стабілізації і розвитку плодівництва в Криму планується щорічна закладка до 3 тис. га садів на садопридатних ділянках, у тому числі й освоєння під сади скелетних ґрунтів (О.Б. У Степовій і Передгірній зонах Криму нараховується близько 460 тис. га скелетних ґрунтів зі сприятливими в цілому для плодових і горіхоплідних культур кліматичними умовами, яки є резервом для освоєння їх під сади (В.І. Причиною невдач була недостатня чи однобічна вивченість скелетних ґрунтів Криму, хоча цим ґрунтам у різний час приділялася увага І.М. Параметри агрономічно значимих показників складу й властивостей скелетних ґрунтів і ґрунтотворних порід, за якими обєктивно оцінюється їхня родючість і придатність під сади, не встановлені (В.І. Мета досліджень - виявити закономірності взаємовпливів і залежностей у системі “клімат - скелетні ґрунти, ґрунтотворні породи - плодові рослини”, розробити методологію оцінювання родючості, агрокліматичного потенціалу і придатності скелетних плантажованих ґрунтів Криму під плодові й горіхоплідні культури та обґрунтувати шляхи освоєння їх під сади.Узагальнюючих робіт про скелетні ґрунти та ґрунтотворні породи СНД і Криму немає, але численні й різноманітні публікації дозволили сконцентрувати найважливіші дослідження з генезису, вивітрювання і перевідкладення ґрунтотворних порід, з ґрунтоутворення, властивостей та класифікації скелетних ґрунтів і природних умов їхнього формування. Властивості та агрохімічні показники дрібнозему ґрунтів характеризувалися в поодиноких розрізах, ступінь скелетності рідко визначався інструментально і виражався у відсотках від маси, а не від обєму ґрунтів, що не відповідало фактичному співвідношенню скелету й дрібнозему. Опір від 80 до 100...120 Ом. м свідчив про наявність у ґрунті 20...40% скелету, а опір 120...150 Ом. м на великих напіврозносах датчиків фіксував скелетність ґрунтотворної породи понад 40...45% (М.Є. Системні дослідження погодних умов, ґрунтів, ґрунтотворних порід, фізіологічних і біометричних показників росту, посухостійкості й зимостійкості, врожайності дерев дозволяли виявити агрономічно значимі ґрунтово-кліматичні фактори та встановити їх допустимі та оптимальні параметри для плодових культур. Запаси дрібнозему кількісно показують ступінь скелетності й розвиненості профілю ґрунтів, щільність будови дрібнозему і є інтегральним показником фізичної вивітрюваності, складу скелетних ґрунтів і їх родючості.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми методології сполучених досліджень системи “клімат - скелетні ґрунти - ґрунтотворні породи - плодові рослини” і комплексного агрономічного оцінювання родючості різних за ступенем скелетності і розвиненості профілю плантажованих чорноземів, коричневих, алювіальних лучних ґрунтів і кліматичних ресурсів територій скелетних ґрунтів степового і передгірного Криму та їх придатності і районування під плодові та горіхоплідні культури. Розроблено теоретичні і прикладні основи підвищення родючості скелетних ґрунтів і шляхи освоєння їх під сади за встановленими для 86 сортів плодових культур допустимими й оптимальними параметрами інтегральних показників родючості ґрунтів. Негативна залежність кількості скелету в ґрунтах від глибини залягання плити вапняків і конгломератів указує на генетичний звязок скелетних фрагментів з вапняками або їх зумовленість природними гіпергенними процесами формування неоелювію і конгломератів, а також техногенезом. Запаси дрібнозему кількісно статистично вірогідно відбивають ступінь скелетності і розвиненості профілю ґрунтів, щільність будови дрібнозему, забезпеченість ґрунтів і субстратів траншей гумусом, N, P, K, вологою і є інтегральним показником фізичної вивітрюваності, складу і родючості скелетних ґрунтів і техногенних субстратів. Запаси дрібнозему, гумусу, кількість скелету, глибина залягання плит вапняків і конгломератів покладені в основу оцінювання родючості скелетних ґрунтів і доповнюються показниками запасів вологи, валових і рухомих форм N, P, K, вмістом САСО3.

Основний зміст роботи