Теоретичні і практичні аспекти діяльності українських мовознавців на Буковині в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Теоретичні і практичні аспекти діяльності українських мовознавців на Буковині в кінці ХІХ - на початку ХХ ст.Роботу виконано на кафедрі сучасної української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник: доктор філологічних наук, доцент Ткач Людмила Олександрівна, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, професор кафедри сучасної української мови. Захист відбудеться 12 березня 2010 року о 10. 00 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 76.051.07 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (корп. Із дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: вул.У галузі українського мовознавства на Буковині працювали: мовознавець, громадсько-політичний діяч, голова філологічної секції НТШ, академік першого складу ВУАН Степан Смаль-Стоцький (1859 - 1938); мовознавець, редактор, перекладач, громадсько-культурний діяч, дійсний член НТШ Василь Сімович (1880 - 1944); мовознавець, етнограф, фольклорист, бібліограф, громадсько-культурний діяч, дісний член НТШ Зенон Кузеля (1882 - 1952); славіст, палеограф, фольклорист, член-кореспондент Румунської академії наук, Петербурзької академії наук Омелян Калужняцький (1845 - 1914); лексикограф, перекладач, педагог Володимир Кміцикевич (1884 - 1942); лексикограф, перекладач, педагог Юліан Кобилянський (1859 - 1922); австрійський філолог, професор французької мови Чернівецького університету Теодор (Федір) Ґартнер (1843 - 1925); педагог, лексикограф Омелян Попович (1856 - 1930); мовознавець, філософ, педагог Клим Ганкевич (1842 - 1925); мовознавець, педагог Г. Багатьом з названих діячів присвячено окремі статті в "Енциклопедії українознавства”, "Українській радянській енциклопедії”, "Українському радянському енциклопедичному словнику”, а також в енциклопедії "Українська мова”, хоч в Україні від початку 1930-их рр. їхніх імен не популяризували, праць не перевидавали, а наукову спадщину майже не досліджували. Актуальність дисертації зумовлена необхідністю комплексного аналізу праць у галузі українського мовознавства, авторами яких виступили громадсько-політичні й культурно-освітні діячі Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст., як певного етапу в історії української мовознавчої думки та в історії української літературної мови, а також у контексті тих дискусійних питань, що їх розвязують сучасні українські лінгвісти (як-от: реформування правопису й методики викладання рідної мови; перегляд й удосконалення стилістичного маркування лексики літературної мови; лексикографічна практика; подолання наслідків процесів русифікації й уніфікації, що призвели в радянський період до системного вилучення з української мови багатьох питомих одиниць різного рівня тощо). Дисертація розкриває один із напрямків комплексної наукової теми "Лінгвокогнітивні та комунікативно-функціональні параметри мовних одиниць у літературних та діалектних текстах” (УДК 811.161.2: [1 39]) кафедри сучасної української мови ЧНУ (номер державної реєстрації 0106U003610), зокрема - встановлено формально-семантичні та функціональні особливості мовних одиниць різних рівнів, представлених у граматиках, словниках, перекладах, що становлять мовознавчу спадщину буковинських громадсько-культурних діячів кінця ХІХ - початку ХХ ст.. Наукова новизна результатів дослідження зумовлена тим, що вперше в українському мовознавстві: 1) здійснено комплексний аналіз праць буковинських громадсько-культурних діячів Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст, що належать до загальноукраїнської мовознавчої спадщини, проте досі залишалися переважно за межами наукового обігу; 2) систематизовано факти, що дозволяють розглядати розвиток мовознавства на Буковині в кінці ХІХ - на початку ХХ ст як важливий етап розвитку української лінгвістики; 3) висвітлено традиції граматичного опису української мови, започатковані на Буковині працями С.Загальнонаціональне спрямування граматики виявилося в тому, що вже у вступній частині автори окреслили стосунок української мови до інших словянських мов; подали загальне число українців ("Руского народу рахує ся около 24 мілїони душ; з того жиють в Австро-Угорщині 3,705.221, а то 2,835.674 в Галичині, 268,367 на Буковинї, а около 600.000 в Угорщині; в Росиї жиє около 20,000.000; від Київщини, котра називає ся також Україною, називаємо їх Українцями”); вказали на діалектні (нарічеві) відмінності народної мови; назвали українських письменників, чиї твори сприймалися на той час як зразкові (з наддніпрянців - І. Смаль-Стоцький виклав у своїй праці "Про плян науки рускої мови в ґімназиях” (1890): терміни повинні бути питомо українські, легко зрозумілі навіть для дітей, і відображати при цьому суть позначуваного поняття, а не бути механічним перекладом відповідного терміна з іншої мови.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ