Теоретичні і методичні засади сучасного уроку української мови в основній школі - Диссертация

Мальований у звязку з нероздільністю цього поняття в той час асоціативно називає цілеспрямованістю, - це «правильне визначення мети заняття та її раціональна реалізація; збільшення питомої ваги активної пізнавальної діяльності учня на уроці; урізноманітнення її змісту, методів і форм; індивідуалізація такої діяльності, її організація з урахуванням реальних навчальних можливостей кожного учня; урізноманітнення змісту і видів навчальних завдань; збільшення частки завдань творчого характеру; регулярність отримання інформації про хід і результати навчання; оперативність внесення на основі одержаних даних корективів у його хід [144, с. Додамо, що цілереалізація на уроці - це справжній процес навчально-комунікативної взаємодії педагога й школярів, під час якого спроектована вчителем мета уроку переходить у загальний результат педагогічної діяльності вчителя (навчання) і самовизначені, самоуточнені цілі кожного учня, які одержують результат власної діяльності, особистісного учіння. У дидактиці поняття ціль і мета взаємоповязані й невіддільні, тому часто сукупно трактуються як «ідеальне передбачення кінцевих результатів навчання, те, до чого прагнуть учитель, учні [51, с. Караманов і виокремив низку стрижневих функцій цілей: конструювання, у якій слід виділити прогнозування й планування навчального процес; відбору оптимального змісту, адекватного виявленим цільовим орієнтирам; технологічну, що передбачає визначення методів, прийомів, адекватних цілям; перспективну розвивальну, оскільки усвідомлення цілей уроку дає змогу учням орієнтуватися у майбутній діяльності, бачити її системно [182, с. Кларін, розробляючи технологію повного засвоєння знань, справедливо зазначає, що потрібно дотримуватися типових способів постановки цілей, а саме визначити цілі навчання через: зміст предмета (вивчити поняття чи явище…); діяльність учителя (ознайомити учнів із…); внутрішні процеси інтелектуального, емоційного, особистісного й інших видів розвитку учнів (формувати вміння, розвивати мислення, вдосконалювати мовлення…); діяльність учнів (дослідити поняття, виконати вправу…) [191].Важливість науково-експериментального дослідження проблеми теоретичних і методичних засад сучасного уроку української мови в умовах компетентнісної освіти зумовлена актуальною потребою суспільства підвищити якість навчально-виховного процесу в режимі основної організаційної форми навчання з метою забезпечення всебічно розвиненої мовної особистості учня, його комунікативної компетентності і власних цінностей. Аналіз філософських засад уроку в контексті сучасної інтерпретації виявив домінувальні концепт-тенденції навчання мови - стандартизація змісту освіти як чинника і ціннісної основи якості процесу розвитку мовної особистості, комунікативно компетентнісну спрямованість і особистісну орієнтованість освітнього процесу, переосмислення ролі й функцій учителя, діалогізацію та текстоцентризм навчальної діяльності; застосування продуктивних технологій навчання. Теоретичне осмислення й узагальнення закономірностей, підходів, принципів навчання з погляду сучасних тенденцій розвитку стратегій і тактик мовної освіти показали, що вихідною методично важливою платформою проектування уроку є пріоритетні закономірності (педагогічні (гносеологічні, психологічні, соціологічні, організаційні) й лінгводидактичні), підходи (компетентнісний, когнітивний, особистісно орієнтований, діяльнісний), принципи (загальнодидактичні - гуманізації та гуманітаризації, антропоцентризму, природовідповідності, науковості, систематичності й послідовності, наступності й перспективності, звязку теорії з практикою, єдності навчання, виховання і розвитку; наочності, доступності, свідомості, індивідуалізації й диференціації, застосування різних форм навчальної діяльності, реалізації міжпредметних і внутрішньопредметних звязків; лінгводидактичні - інтегрованого навчання мови і мовлення, видів мовленнєвої діяльності, діалогу культур; мисленнєво-мовленнєвої активності, взаємозвязку у вивченні всіх розділів шкільної програми; функційно-комунікативної спрямованості, взаємозвязку в розвитку усного і писемного мовлення, текстоцентризму, ситуативності). Кожна група уроків є цілісною структурою, що своєю чергою відповідно до ключових орієнтирів і стратегічних завдань мовної освіти складається з основних типів: аспектні уроки поділяємо на уроки засвоєння знань, уроки формування вмінь та навичок, уроки вироблення досвіду застосування знань, умінь і навичок, уроки контролю, уроки повторення, узагальнення й систематизації, уроки аналізу й корекції навчальних досягнень; уроки розвитку комунікативних умінь диференціюємо на уроки сприймання чужого мовлення (аудіювання і читання); уроки відтворення готового тексту (переказ); уроки створення власних висловлювань (говоріння і письмо); нетрадиційні поділяємо на інтегровані уроки й уроки довільної структури та змістової спрямованості.

Зміст уроків РКУ спрямовано на формування комунікативної компетентності, зокрема на:Плани уроків Методи і прийоми Технічні засоби навчання Дидактичний матеріал Самостійна робота3.3 Зміст уроку в аспекті пріоритетів сучасної мовної освіти