Теоретичні і методичні основи управління фізичною культурою і спортом в Україні - Автореферат

Національний університет фізичного виховання і спорту УкраїниРобота виконана у Харківському державному інституті фізичної культури, Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України. Провідна установа: Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту, Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України, м. На підставі результатів дослідження встановлено, що в сучасних умовах України вживаються організаційно-методичні, нормативно-правові, соціально-економічні заходи для розвитку галузі фізичної культури і спорту. У звязку з цим дисертаційна робота акумулює всі аспекти організаційно-управлінської, організаційно-педагогічної, предметно-фізкультурної діяльності фізичної культури і спорту. У дисертації визначено шляхи подальшого дослідження управління фізичною культурою і спортом як у масштабах країни, так і в регіонах.Необхідність зближення фізичної культури і спорту з іншими сферами діяльності визначається державою як один з найважливіших напрямків подальшого підйому масовості, як соціально-економічна закономірність її функціонування і розвитку. Це підтверджується законодавчою і нормативно-правовою базою, що відображає питання розвитку фізичної культури і спорту в Україні. У таких документах, як "Концепція подальшого розвитку фізичної культури і спорту" (1997), "Матеріали засідань Національної Ради з питань молодіжної політики при Президентові України" (1997), "Матеріали Парламентських слухань з питань фізичної культури і спорту" (1998), указується на посилення діяльності Державного комітету України з фізичної культури і спорту і його нижчими ланками (обласних управлінь, міських і районних комітетів з питань фізичної культури і спорту) у розвязанні тих цілей і завдань галузі фізичної культури і спорту, що поставлені державою. Дисертаційне дослідження проводилося у відповідності зі Зведеним планом наукових досліджень Державного комітету України з фізичної культури і спорту (1998-2000) з напрямку 1.4. Визначити основні напрямки роботи і рівень ефективності діяльності органів управління фізичною культурою і спортом у регіонах.Перший розділ - "Теоретико-методологічне обґрунтування організаційної ситуації у сфері діяльності фізичної культури і спорту" - являє собою теоретичний аналіз досліджуваної проблеми. Аналіз показує, що в країні визначені заходи для удосконалювання процесів розвитку фізичної культури і спорту.Дослідженню піддавалася робота керівників управлінь і комітетів з питань фізичної культури і спорту 15 регіонів України. У третьому розділі - "Обґрунтування організаційних аспектів системи управління фізичної культури і спорту" - вивчено й обґрунтовано структуру соціальної системи і її елемент - галузь фізичної культури і спорту (мал. Аналіз показує, що ефективність управління фізичною культурою і спортом залежить від якості роботи управлінців, а також працівників апаратів управлінь і комітетів з питань фізичної культури і спорту. У розділі розглянуто модель побудови органу управління фізичною культурою і спортом, що складається із елементів: виробничого завдання, підсистем матеріальної підготовки, обслуговування, технічної підготовки, організації й управління діяльністю субєкта управління. Аналіз сутності управління фізичною культурою і спортом свідчить про те, що структура системи управління фізичною культурою складається з механізму управління, організаційної структури, процесу управління і їхніх елементів (мал.Дослідження показує, що на підвищення ефективності управління фізичною культурою впливає нова соціальна ситуація в країні, що потребує перебудови поглядів на фізичну культуру з точки зору розширення взаємозвязків між фізичною культурою і такими соціальними елементами як культура й економіка. У звязку з цим необхідно виділити проблему, що вказує на недостатню ще діяльність органів управління фізичною культурою і спортом: управлінь з питань фізичної культури і спорту при облдержадміністраціях, комітетів з питань фізичної культури і спорту Рад міського і районного рівнів, в інтеграції усіх видів ресурсного забезпечення з метою найбільш повного використання їх у процесі розвитку фізкультурного руху. Даний факт указує на те, що на рівні регіональної влади в процесі прийняття управлінських рішень з питань фізичної культури і спорту виникають протиріччя, повязані зі слабким фінансуванням і матеріально-технічним забезпеченням галузі, із визначенням найбільш важливих пріоритетних напрямків розвитку фізкультурно-спортивної діяльності в містах, районах. За нашими даними у теперішній час існує велика проблема у взаємовідносинах між управліннями, комітетами з питань фізичної культури і спорту і громадськими фізкультурними органами. Особливо слід виділити технологію управлінської праці, здійснювану як керівниками управлінь, комітетів з питань фізичної культури і спорту, так і функціонерами (начальниками відділів) і виконавцями - працівниками відділів, секторів.