Теоретичні і методичні основи персоналізованого підходу в управлінні педагогічним колективом середньої загальноосвітньої школи - Автореферат

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПЕРСОНАЛІЗОВАНОГО ПІДХОДУ В УПРАВЛІННІ ПЕДАГОГІЧНИМ КОЛЕКТИВОМ СЕРЕДНЬОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИРобота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Науковий консультант - доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України ЛОЗОВА Валентина Іванівна, Науково-дослідний інститут педагогіки і психології імені В.О. Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор ХРИКОВ Євген Миколайович, Інститут післядипломної освіти Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, директор; Захист відбудеться “19” жовтня 2006 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Коваленко) управління, науковці аналізують процес управління з точки зору забезпечення субєктної позиції особистості в освітньому процесі, розвитку її активності, самосвідомості. Тенденції розвитку сучасного управління освітою, аналіз шкільної управлінської практики, потреби в дослідженнях, присвячених персоналізованому підходу в педагогіці і, зокрема, в управлінні педагогічним колективом школи, дозволили виявити суперечності стосовно досліджуваної проблеми: 1) на рівні концептуалізації управлінської діяльності: ? між двома підходами до тлумачення сутності управління: традиційним (як впливу, що відповідає “субєкт-обєктній” парадигмі управлінської діяльності) і нетрадиційним (як взаємодії, що розкриває “субєкт-субєктну” парадигму управлінської діяльності); Ключовими тенденціями розвитку сучасних наукових досліджень управління освітою є: а) синергетичне світосприйняття, прагнення привнести його положення в управлінську діяльність, коли школа, особистість учня та особистість педагога розглядаються як складноорганізовані системи, яким не можна насильницьким шляхом навязувати напрями розвитку, тому необхідно сприяти їх власним тенденціям розвитку; у цьому разі управлінню відводиться роль фактора, що активізує, спрямовує, забезпечує саморух, самозмінення, саморозвиток, самоуправління, самоорганізацію цих систем; б) аналіз процесу управління в контексті “субєкт-субєктної” парадигми, що передбачає забезпечення субєктної позиції особистості в освітньому процесі, розвиток її активності, самосвідомості; до того ж процес управління спрямовується не тільки на досягнення цілей системи, але й на реалізацію особистісних сенсів субєктів освітнього процесу, їх самореалізацію; в) активний розвиток психологічних основ управління освітою, що зумовлюється гуманізацією, демократизацією суспільства, визнанням людини найвищою соціальною цінністю, передбачає забезпечення всіх видів допомоги і підтримки в отриманні необхідного соціального й особистісно значущого результату. Сутність персоналізованого підходу в управлінні педагогічним колективом полягає в спрямованості управлінської діяльності на створення умов, надання управлінської підтримки процесам персоналізації особистості вчителя, що передбачає ставлення керівника до особистості вчителя як до найвищої цінності; визнання унікальності й урахування змісту субєктного досвіду педагога; стимулювання самоактуалізації особистості вчителя; забезпечення умов для особистісно-професійного розвитку вчителя з опорою на внутрішні джерела саморозвитку в ситуаціях усвідомлення і вибору власних особистісних та професійних позицій, індивідуального шляху саморозвитку; спрямованість субєкт-субєктної фасилітуючої управлінської взаємодії і підтримки на задоволення потреб учителів у персональній зверненості, здобутті представленості у життєдіяльності своїх учнів, колег, інших людей, тобто створення умов для прояву особистості педагога в суспільному житті.

Основний зміст дисертації